Урочиста пам’ятна подія відбулась у Лаврикові. Відсвяткувавши храмове свято Різдва Пресвятої Богородиці, недільної днини лавриківці та численні гості мали змогу побувати на єпископській Службі Божій, яку провадив владика Сокальсько-Жовківської єпархії Петро Лоза з нагоди 250-ліття побудови храму.
Історія церкви Різдва Пресвятої Богородиці починається з далекого 1578 року. Саме цим роком датується перша згадка про храм у Руді Лісній (тепер Лавриків). За легендою, з урочища Черчики (Руда Монастирська) прийшли сюди монахи. Оселившись на пагорбі посеред лісу, збудували храм. Під час лісової пожежі церква згоріла. Тепер найдавнішою будівлею у селі є дерев’яна церква, збудована у 1769 році (саме ця дата зазначена на дверях храму та у Польському географічному словнику).
Дерев’яний храм розташований на погорбі. Це — довга тризрубна будівля, бабинець якої значно видовжили на захід, а з південної сторони розширили наву до ризниці. Церква оточена широким піддашшям, під яким розташована ще одна ризниця. Спочатку храм був покритий гонтами (дерев’яне перекриття). У 1947 році стараннями громади було зведено нові бані, накриті бляхою. Вікна у церкві мають різні форми, як і напрям покриття стін дошками (такий метод захищав конструкцію від замокання). Храм завершують три приплюсневі бані з ліхтарями та маківками.
На захід від святині стоїть дерев’яна триярусна дзвіниця. Також є каплиця, біля якої — відновлений місійний хрест. На ньому прикріплена маленька засклена капличка, всередині якої вирізьбили символічну церкву, ангелів і хрест із розп’яттям.
Як бачимо з історії, лавриківці — віруючі та працьовиті, адже з давніх часів оберігали свою святиню та зносили молитви до Господа. Цьому привчали і молоде покоління. Відтак згодом старенька церква вже не вміщала усіх прихожан. Тож у 1992 році розпочалось будівництво нового п’ятибанного хрещатого храму.
Як зазначив отець Іван Збишко, настоятель храму, єпископська служба у новій церкві здійснюється вже вдруге. Владика Михаїл Колтун у 2002 році благословив вірян, коли ті вперше зайшли у храм, а кир Петро Лоза побачив вже надзвичано красиве художнє оформлення. З висоти святині на християн любляче дивиться Пресвята Богородиця, Яка, наче турботлива мати, огортає Своїх дітей. До розпису особисто долучився отець Іван, який завжди опікується святинею. Сьогодні під умілим керівництвом настоятеля на стінах з’являються образи святих.
Щирі слова вітань для лавриківців та гостей лунали від владики Петра і отця Івана. На згадку про цю урочисту подію о. Іван вручив єпископу написану власноруч ікону. Вітальну грамоту надіслав також єписком Сокальсько-Жовківської єпархії Михаїл Колтун.
Хоча Богослужіння проходило у новому храмі, не змогли оминути і стареньку церкву, яка у такий день радо приймала вірян. Тут особлива атмосфера, де роками намолене місце випромінює неабиякий спокій. Кожна ікона, кожна деталь цієї старенької будівлі — це окрема історія, яка надихає, зміцнює та додає незламної віри майбутнім поколінням під Божою опікою.
Уляна КОПОТЬ
