У перший день жовтня в усьому світі вшановують людей літнього віку. Цього дня зазвичай ведуть мову не лише про допомогу людям пенсійного віку та захист їхніх прав, а й про роль молодого покоління у цьому питанні. Цей день – ще одна можливість нагадати всім про людський обов’язок бути турботливими й милосердними до найповажнішої частини суспільства. Це також привід замислитися про подальшу долю людства, його культуру, взаємозв’язок поколінь. Бо в усі часи актуальним лишається принцип: як ми опікуємося (або не опікуємося) нашими дідусями й бабусями, батьками та матерями, так завтра наші діти й онуки поставляться до нас.
За міжнародною класифікацією, особою похилого віку вважається той, хто досягнув 65 років. Таких у світі нині – понад 629 мільйонів. За прогнозами експертів, до 2050 року їх кількість у багатьох розвинених країнах збільшиться вдвічі. Аби тримати дану проблему під постійним контролем, Генеральна Асамблея ООН постановила відзначати 1 жовтня Міжнародним днем осіб похилого віку. Цього дня світ говорить про захист інтересів людей похилого віку, створення для них прийнятних умов життя, про невирішені проблеми у цій сфері тощо. Говорять про це і в Україні. Адже ситуація у нашій державі невтішна. За даними Держкомстату України, кожен п’ятий мешканець — це особа похилого віку, а кожен шостий із них — самотній. Багато хто потребує допомоги в повсякденному житті, надто нині, коли для багатьох пенсіонерів основним джерелом існування є пенсія, розмір якої не забезпечує нормального життя. Відтак понад 80 % із них перебувають за «межею бідності», отримуючи менше 915 гривень. Як їм за ці гроші оплатити комунальні послуги, придбати необхідні ліки та їжу тощо? Як живеться у районі одиноким престарілим і хто ними опікується, ми вирішили більш детальніше поспілкуватися з директором Жовківського територіального центру Людмилою Залужною.
— Людмило Мичеславівно, розкажіть, будь ласка, з якого року діє ваш центр?
— У 1991 році при Жовківському управлінні соціального захисту населення було створено відділення. А з 1995-го ми стали окремим територіальним підрозділом. У штаті працює 75 чоловік, 60 — соціальні працівники, 25 – апарат територіального центру. В обов’язки соцпрацівників входить догляд за одинокими непрацездатними громадянами, а першочергово — інвалідами. Також ми надаємо платні послуги тим
громадянам, які не мають відповідного догляду, тобто рідних та близьких.
— Скільки у Вас зараз на обліку знаходиться одиноких перестарілих громадян?
— На сьогоднішній день числиться 485, в Жовкві — 60.
- Що включає в себе допомога людям похилого віку?
— По–перше, вони стоять на обліку в територіальному центрі. По–друге, за ними закріплений соціальний працівник. На одного соціального працівника припадає: у місті 10 перестарілих, в селі – 6. Два рази в тиждень соцпрацівник відвудує своїх підопічних, якщо потреба виникає в більшій увазі, він приходить кожного дня. Усе, що людина потребує, територіальний центр зобов’язаний забезпечити, тобто до відповідної життєдіяльності.
— Назвіть головні проблеми, з якими стикаються люди похилого віку, коли йдеться про їх соціальний захист?
— Чимало літніх людей в нас проживає у незадовільних житлових умовах. Болючою і поки що невирішеною проблемою усіх без винятку людей похилого віку є недоступність відповідного медичного обслуговування. Попри конституційні норми, безплатна медична допомога лишилася фактично на папері. Ціни на ліки щоразу зростають й практично недоступні для тих хто має малі доходи, тобто для переважної більшості пенсіонерів. Живеться їм непросто. Та вони терплячі. Нарікають не на мізерні пенсії чи високі ціни. Навіть не на хвороби. Їх найбільше пригнічує самотність, байдужість дітей та онуків. Від цього ниє серце, болить душа. Від цієї недуги жодні пігулки не допоможуть. Їм бракує нашої уваги, вони прагнуть бути корисними й потрібними…
— Чи надає територіальний центр до свят допомогу своїм підопічним?
— Так, до Великодніх та Різдвяних свят, до Міжнародного свята перестарілих ми надаємо відповідні продуктові пакунки. Багато в цьому нам допомагають приватні підприємці, депутати як районного скликання, так і обласного. За що ми їм щиро вдячні.
— Щоб ви побажали напередодні свята своїм підопічним?
— Звісно, здоров’я, яке їм найбільше потрібне, не втрачати оптимізму і радіти кожному прожитому дню. У своїй повсякденній роботі ми виходимо з того, що жодна людина поважного віку, яка знаходиться у нас на обліку, не повинна залишатися поза на–шою увагою. А тим паче та, яка потребує невідкладної допомоги та підтримки.
— Щиро вдячна за спілкування.
Зоряна ГУМНИЦЬКА.
