На українських будівельників сьогодні покладено непросте завдання – модернізація економіки шляхом спорудження нових підприємств, дошкільних закладів, житлових будинків, реставрації тих, які є, зокрема у Жовківському районі – Народних домів, дошкільних закладів, житлових масивів, шедеврів архітектурного мистецтва. Будівельники несуть велику відповідальність, адже тільки якісні та архітектурно витончені споруди залишають у пам’яті нащадків світлі спогади про їхню надзвичайно важливу працю.
День працівників будівельної галузі – одне з найважливіших свят, що відзначають в Україні, переконаний Іван ГНІДЕЦЬ, керівник ПП «Либідь». Адже саме завдяки повсякденній праці будівельника закладається міцний фундамент розвитку економіки держави. Про будні підприємства напередодні професійного свята редакція вирішила розпитати керівника.
— Іване Михайловичу, розкажіть, будь ласка, про секрети успіху вашої будівельної компанії в районі.
— Стараємося бути найкращими. На ринку будівельних послуг ми — років п’ятнадцять. Мабуть, добре себе зарекомендували. Особливо, виконуючи різні проекти, де залучаються інвестиції по сільських радах. Знаючи, що наше підприємство якісно виконує роботи, тому і звертаються до нас. Ми ще ні разу нікого не підвели! Намагаємося виконати замовлення вчасно і, що найголовніше, на сьогоднішній день — якісно. Бо, якщо ти підведеш одного замовника, другий уже до тебе не схоче звертатися.
— Пане Іване, кожне підпри-ємство має відповідне гасло. Яке виробниче кредо вашої будівельної компанії? Як нині працюється будівельникам?
— Як такого гасла у нас ніколи не було. Якщо взяти в загальному — ми працюємо для людей, і, мабуть, «найкращий дім – власний дім». Тому всю роботу виконуємо так, як для себе.
П’ять років тому будівництво дуже активно розвивалося. Сьогодні, на жаль, дуже мало замовлень, освоюється мало коштів. Люди стали бідніші і, відповідно, менше замовників. По-перше, держава виділяє менше коштів. Якщо порівняти з 2008-2009 роками, коли наша компанія могла освоїти більше одного мільйона на ремонт шкіл, то сьогодні — сто тисяч і, це за щастя, якщо вони є. У десять разів зменшилися державні капіталовкладення у будівництво, а це дуже відчутно.
— Справді, у наш час більшість будівельних підприємств потерпають від кризи і ледве тримаються на плаву. ПП «Либідь» успішно працює. Завдяки чому вам це вдається?
— Насамперед, завдяки тому, що ми правильно організовуємо і плануємо нашу роботу. Щоправда, тих коштів, які заробляємо сьогодні, вистачає хіба що на заробітну плату і сплату податків. Хотілося б заробляти більше. Кризова ситуація в країні не сприяє цьому. Але ми не втрачаємо надії, з часом усе нормалізується. Війна закінчиться, і ще наша компанія поїде відбудовувати Донбас (усміхається — ред.).
У районі склалася хороша репутація про наше підприємство. Мабуть тому, що жодного разу ми ще нікого не підвели. Звичайно, завдяки хорошому колективу нам вдається бути на висоті.
— Які цікаві пропозиції пропонуєте для жовківчан?
— Ми виконуємо усі роботи за державними розцінками. Різницю вартості може створювати різниця закупівлі матеріалів. Якихось особливих пропозицій у нас не має. Ми стараємося йти у ногу з часом.
— Успіх підприємства безпосередньо залежить від його колективу…
— Нині колектив ПП «Либідь» налічує близько 20 осіб – це переважно робітники на будовах. У залежності від замовлення, ми ще можемо залучити 30-40 людей. Наші працівники задоволені умовами праці. Хочеться відмітити висококваліфікованих спеціалістів, які мають великий досвід роботи у цій галузі, це Микола Шваюк і його бригада, Роман Вольський, виконроб Василь Висоцький. А ще наш головний бухгалтер та фінансовий директор, на ніжних плечах Марії Кришталюк та Ольги Качмар тримається увесь штат нашого підприємства.
— З точки зору фахівця, Ви задоволені, як нині забудовується наше місто?
— У будь-якому разі, якщо Жовква забудовується – це добре, місто розвивається. Адже зводяться нові квартири, нежитлові об’єкти. Будівництво – фундаментальна
галузь економіки. Від її функціонування залежить розвиток усієї держави. Жовква — дуже гарне місто. Мені воно дуже подобається.
— Дякую за бесіду.
Зоряна ГУМНИЦЬКА.
