Щороку 18 травня світова музейна спільнота відзначає Міжнародний день музеїв, нагадуючи, що музеї є важливим інструментом мистецького обміну, збагачення культур, досягнення взаєморозуміння, співпраці та миру між людьми. Окрім того, цього дня святкуємо День вишиванок.
Для нас, українців, вишиванка у всі часи була і є потужним оберегом, ознакою українського духу. До вишиванки українці завжди мали шанобливе, подекуди сакральне ставлення – старовинні вироби як велика родинна цінність завжди передавалися від бабусь до внуків, їх одягають в особливо урочисті миті свого життя. У Народному домі м. Жовкви у цей день у фойє була представлена виставка стародавніх вишиваних костюмів Жовківщини, які надали культпрацівники району для огляду гостей. Безпосередньо про майже кожен костюм розповідала Галина Фесюк, начальник відділу культури та туризму Жовківської РДА (на світлині). Українська вишивка славиться багатством орнаментики та досконалістю технічного виконання. Галина Петрівна ознайомила гостей виставки з різноманітними техніками, зокрема хрестика, мережки, гладі та рушниковими швами. Більшість із представлених виробів була вишита на домотканому полотні. Ці речі створені руками наших дідів-прадідів, тому заслуговують на шанування, милування та повагу.
Опісля у малому залі відбулося ще одне дійство, науково-пізнавальне. Зібралося чимало людей, котрі дотичні до музейної справи. Важливо, що історія Жовківщини багата на культурне різномаїття, архітектурну спадщину, традиції, які сформовані в експозиціях 15 громадських музеїв нашого району.
Функціонування музеїв відіграє важливу духовну та культурну роль у житті кожного жителя, виховує на прикладі Героїв самоповагу і гідність, пошану до рідної України та її народу, церкви, історії.
У Міжнародний день музеїв у Народному домі на стінах – фотографії з музеїв Жовківського району, які можна було оглянути й уявно побувати у тому чи іншому історичному куточку. Про окремі із них розповідали їхні представники, зацікавлюючи вживу побувати та побачити маленьку історію, доторкнутися до неї.
Мабуть, не всі мешканці знають про функціонування усіх п’ятнадцяти музеїв на території району.
Насамперед слід сказати про музей «Жовківський замок» — сектор Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького, створений 2001 року та розміщений у замку. В п’яти залах розташовані експонати з постійною експозицією з історії міста та замку; макети міста і замку середини XVII ст., археологічні знахідки, іконопис, живописні твори, скульптура та графіка, поштівки поч. XX cт. У музеї працюють змінні мистецькі та документальні виставки.
У березні 2014 року відкрито документальну експозицію, присвячену Революції гідності «Майдан. З вірою в майбутнє».
Музей Степана Бандери в м. Дублянах знаходиться у приміщенні Львівського аграрного університету, в якому зберігається понад 1600 експонатів. Музейні збірки розпо-відають про українські спортивні та військові формування ХХ ст., про дитячі і студентські роки С. Бандери та його родину; про повоєнний період Другої світової війни та бойові дії УПА; про революційну діяльність та роки в еміграції Степана Бандери.
Аби не забувати своєї історії, обов’язково потрібно відвідати народний музей отця Маркіяна Шашкевича в селі Деревні, у якому понад 200 експонатів. Музей працює за експозиційними розділами: «Маркіян Шашкевич і Деревня», «Життя М. Шашкевича», «Родовід дружини М. Шашкевича (з роду Крушинських)», «Знаряддя праці та предмети селянського побуту» тощо.
У с. Зашкові, за ініціативи товариства української мови, створено історико-меморіальний музей Євгена Коновальця. Ця подія відбулася 23 травня 1990 року, а от 14 червня 1991-го з нагоди сторіччя від дня його народження біля будинку встановлено пам’ятник полковнику.
З 1 березня 1993 року музей Є. Коновальця – відділ Львівського історичного музею. Експонати музею розташовані у трьох кімнатах: період дитинства та юнацтва; військова діяльність; заснування та керівництво УВО та ОУН, боротьба в підпіллі, вбивство. Серед раритетів експозиції є крісло батька, серветка, вишита руками матері, меблі з римського помешкання Є. Коновальця.
Село Волиця також відоме наявністю літературно-краєзнавчого музею академіка Михайла Возняка, котрий народився саме в цьому місці. В одній кімнаті на стендах музею знаходяться листи, документи, література, фотографії соратників та однодумців вченого. На подвір’ї Волицької школи, в якій розташований музей, стоїть пам’ятник Михайлу Возняку.
Не оминаємо й село Гійче. Адже тут також у місцевій школі розташований історико-краєзначий музей, який створено 15 грудня 1990 року. У фонді музею нараховується понад 500 експонатів, є 4 експозиційні розділи: давній одяг Гійча, археологічні знахідки села, історія села, ремесла в селі. Окрім того, у селі є музей-меморіал Першої світової війни, який знаходиться на місці поховання австрійських та російських воїнів на присілку Прибитка, що загинули під час І Світової війни. До речі, тут часто бувають делегації та гості з Австрії.
Багатий Куликів своєю історією. Про це свідчить громадський краєзначий музей «Історія Куликова та Куликівщини». У фондах музею – 226 експонатів. Виставки поділені за тематикою: давня історія Куликова і Куликівщини, культура та побут, ремесла та промисли, духовне життя, спортивне життя, відомі та знамениті особистості, життя яких пов’язане з Куликівщиною, сьогодення.
Проте це ще не все. У Куликівській загальноосвітній школі розміщена «Кімната-музей Агати Турчинської». У кімнаті-музеї діє один зал з експозицією, до якої належать меблі, особисті речі Агати Турчинської, роботи учнів школи, присвячені життєвому та творчому шляху письменниці та бібліотека. Всього 560 експонатів. Найціннішими тут є спогади відомих людей про письменницю: Федора Малецкого, Любові Забашти – подруги Агати, також листи правнука Тараса Шевченка, оригінальні художні роботи Смольського, Касіяна Федора.
Також у Куликівській школі функціонує «Музей борцям за волю України», в якому можна роздивитися фотографії різних періодів куликівців.
15 грудня 1991 року у Забірській школі створено кімнату-музей «Мамина світлиця». Цінними експонатами є піч, колиска, стародруки.
«Музей історії» Любельської загальноосвітньої школи створений 1962 року. Сьогодні налічує 275 експонатів. Найціннішими експонатами є камінна сокира з круглим отвором, предмети побуту, знаряддя праці, ремесла. Є вишивки, посуд, кераміка. Екскурсії в музею є практичним матеріалом для поповнення знань з краєзнавства та історії краю, культури і побуту села, ремесел, археологічних знахідок.
«Музей історії» Львівського національного університету започатковано 1 вересня 2001 року, в якому діє 6 розділів з експозиціями: рільнича школа в Дублянах (1856-1878 рр.); вища рільнича школа в Дублянах (1878-1901 рр.); Академія рільництва в Дублянах (1901-1919 рр); у складі Львівської політехніки (1919-1947 рр); Львівський сільськогосподарський інститут (1947-1996 рр.); університет на зламі тисячоліть (1996-2009 рр.). Загальний фонд музейних експо-натів — 375 одиниць. У музею завжди радо зустрічають науковців, студентів та викладачів, екскурсантів.
Одним із сучасних, однак який має давню та надзвичайно цікаву історію, є музей під відкритим небом – Жовква. Місто збудоване за принципом «ідеальних міст» доби Ренесансу 1594 року Станіславом Жолкєвським. Планування здійснив італійський архітектор Пауло де Дукаті Клименті (Павло Щасливий) за взірцем «Ідеальних міст Європи», який тоді звів замок, та після нього — костел св. Лаврентія.
22 лютого 1603 року грамотою короля Сигізмунда ІІІ місто отримало Магдебурзьке право. До видатних історико-архітектурних ансамблів належить добудова історичної Ринкової площі (сучасна пл. Вічева) із замком 1594 р., костел св. Лаврентія XVII ст., Василіянський монастир (XVII-XVIII ст.), унікальні зразки дерев’яної архітектури: цер-ква святої Трійці (1720 р.), церква Пресвятої Богородиці (1705 р.) та синагога.
Важливо згадати й дерев’яну церкву св. арх. Михаїла (с. Стара Скварява), збудовану 1508 р., яка тепер є музеєм «Староскварявський іконостас XVI-XVIII ст.» (філія Львівського музею історії релігії).
Неабияке враження справляє на усіх іконостас, що вважається унікальною сакральною пам’яткою світового значення, перлиною якої є ікони Перемишльської школи іконопису середини XVI ст. та ікони відомого маляра Жовківської іконописної школи І. Рутковича другої половини XVII ст.
Важливо сказати, що Жовківщина одна з небагатьох, котра має таку багату історію у музеях. Музеї діють, поповнюються експонатами та пропагують тематику експозиційних виставок. Є й туристична зацікавленість потенційних відвідувачів. Окрім цього, діяльність музейних закладів та кімнат-музеїв ґрунтується на конкретних пам’ятках історії та культури.
Музеї поступово стають «видимими», проявляються в суспільстві. І, мабуть, це заслуга не стільки музеїв, скільки соціально активних жовківчан, які змінюють наше місто, район. Саме вони включають музеї і в численні мистецькі події, і в своє бачення «прекрасного майбутнього» Жовківщини.
Яніна Тарасів.
