Непростий і нелегкий відтинок часу – два десятки років – чекали мешканці Старої Скваряви, аби унікальна пам’ятка сакрального мистецтва – старовинний іконостас повернулася додому – у церкву Архистратига Михаїла. У дерев’яний храм, зведений 1508 року, дату якого виявлено під час реставраційних робіт, щоб відтепер разом називатися музеєм «Староскварявський іконостас XVI-XVIII ст.».
Із цієї нагоди минулого недільного дня у новий храм святих апостолів Петра і Павла прийшли чи не всі староскварявці. На урочисту Архиєрейську Літургію, яку очолив єпископ Сокальсько-Жовківський Михаїл Колтун, прибули священнослужителі, численні гості, представники влади. Разом із усіма розділити радість події та помолитися до Скваряви навідалися голова Львівської ОДА Олег Синютка, начальник департаменту охорони культурної спадщини Андрій Левик, заступник директора Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Возницького Христина Береговська, голова Жовківської районної ради тадей Швай, його заступник Богдан Юрдига, голова Жовківської райдержадміністрації Надія Щур, депутат Львівської облради Володимир Тістик, директор Жовківського ДІАЗу Володимир Герич, інші поважні особи.
Величаве Богослужіння за участю Галицького академічно-камерного хору під керівництвом народного артиста України Василя Яценяка надало присутнім вірянам особливого духовного піднесення, зворушило та подекуди розчулило (на очах людей я бачив щасливі сльози). Кожен епізод історичної події намагались зафіксувати репортери; стільки їх тут ще не було ніколи. А селяни почувались великою дружньою сім’єю, горді за себе, що спільно змогли повернути святиню до рідного храму, на честь якої так голосисто, так по-особливому того дня звучали Боже слово та пісня. А потім хресна хода потяглася до дерев’яної церкви, тієї, куди повернувся іконостас, щоб знову злитись воєдино, де відбулось освячення та відкриття музею.
Чимало добрих, похвальних слів було сказано промовцями. Тих, що особливо відзначились, пошанували пам’ятками-подяками, про інших просто згадали: щирими, теплими, славними словами. За старання, за підтримку, за взаєморозуміння дякував єпископ, своє захоплення і вітання громаді висловили очільники Львівської та районної адміністрацій, районної ради, не приховувала безмежної радості голова сільської ради. Подяку перед Всевишнім за дар і за свято мешканцям склав місцевий настоятель церкви о. Степан, бо й справді, у часи випробувань ми засвідчуємо єдність та культурність нації, її духовність. Добрими словами згадали й о. Івана Кончака, який один із перших розпочав клопотання про повернення іконостасу у рідну церкву. Надали слово й директору Львівського музею історії релігії Оресту Малицю, який висловив сподівання, що відкриття філії музею у селі піднесе його на новий рівень; про Стару Скваряву дізнається не тільки Львівщина, а й весь світ. Звісно, не забув він згадати й тих, хто реставрував церкву та іконостас.
Апогеєм святкувань стало відкриття філії музею історії релігії «Староскварявський іконостас XVI-XVIII ст.», завідувачем якої призначено добродія Степана Скіру. Люди заходили у відреставровану церкву, милувались відродженим іконостасом, і серця їх наповнювались невимовною радістю та одухотворенням.
Іконостас – єдиний зразок повного комплексу ікон молільного та празникового рядів середини ХVІ століття, які є найстарішими повністю збереженими в українському іконописі. Намісний і цокольний ряд створені у другій половині ХVІІ століття славетним українським художником Іваном Рутковичем. За мистецькою цінністю іконостас прирівнюється до таких шедеврів, як іконостаси зі скиту Манявський, церкви св. Параскеви П’ятниці у Львові чи із Рогатинської церкви св. Духа і належить до національного культурного надбання.
Дискусії щодо доцільності повернення відреставрованої святині з музею до місця призначення завершилися, коли був відремонтований давній храм та встановлені засоби безпеки. Було досягнуто згоди між парафією УГКЦ с. Старої Скваряви і Музеєм історії релігії про те, що давній храм св. арх. Михаїла з іконостасом стає філією Львівського музею історії релігії під назвою «Староскварявський іконостас ХVІ – ХVІІІ ст.».
Ярослав ГЛУТКОВСЬКИЙ.
