Нещодавно група переможців і призерів обласних предметних олімпіад, конкурсів і змагань нашого району відвідала шоколадну фабрику Roshen, яка є однією з найбільших виробників кондитерських виробів в Україні та Східній Європі. Асортимент кондитерських виробів — близько 200 видів. Загальний обсяг виробництва становить понад 450 тисяч тонн. Ми мали можливість побачити процес виготовлення солодких виробів та працю майстрів-кондитерів в одному з цехів із виробництва цукерок «Корівка». Ознайомилися з продукцією, подивилися фільм про історію та розвиток фабрики в 4D-кінотеатрі, взяли участь у дегустації солодощів і отримали солодкі дарунки.
Продовжили знайомство з фабрикою у дитячому розважальному центрі Roshen, й унікальним та єдиним в Україні, повністю автоматизованим інтерактивно-освітнім комплексом для школярів. Там мали змогу здійснити інтерактивну подорож 4 кімнатами, кожна з яких зберігає секрети цукру, шоколаду, смаку і запаху.
Багато емоцій викликала подорож на катері Південним Бугом. І ще більше вражень усі отримали від перегляду вечірнього шоу фонтанів «Рошен» із синхронізацією музики, проектора та лазера «Струни рідної душі». Це було щось!..
Наша наступна зупинка – Меджибіж. Меджибізький замок упродовж століть будували й перебудовували, нищили і відновлювали вороги і свої люди. Фортеця у Меджибожі – оборонне укріплення на Хмельниччині, в селищі Меджибіж між річками Південний Буг і Бужок (звідси і назва селища, «між двома Бугами»), одна з найбільших і найдавніших фортифікаційних споруд України.
Вразили експозиції в залах історії, зокрема археологічна колекція, створена з речей, знайдених на подвір’ї фортеці і на замчищі в урочищі Раковець, що є недалеко від Меджибожа. Пам’ятки трипільської, черняхівської культури, Київської Русі. В залах є вітрини, присвячені національно-визвольній війні під проводом Б. Хмельницького, 12-му Охтирському гусарському полку, євреям.
У залі народного ткацтва можна побачити ткані вироби подолян і знаряддя ткацького виробництва, яке відоме з давніх часів. Тут і килими, і рушники та скатертини, рядна, сорочки з полотна, а також ткацький верстат, козелець, мотовило, терниця, прядка тощо. Всі були вражені також експозиціями музею жертв Голодомору 1932- 1933 років на Хмельниччині.
Цього ж дня ми прибули у Кам’янець-Подільський. Під час оглядової екскурсії фортецею ознайомилися з оборонним укріпленням, аналогів якому немає у всій Європі. До фортифікаційної споруди, що розташована на скелі каньйону річки Смотрич, входять 11 башт, які виконували свої функції (Папська башта, Чорна башта, Східний бастіон тощо). Усі елементи гармонійно поєднані завдяки Замковому мосту. Завдяки вдалому розташуванню, міцності та неприступності за Кам’янець-Подільською фортецею закріпилася репутація «побудованої рукою Бога».
Цікавий гід Дмитро, обід на території фортеці, подорож вулицями старого міста, безліч крамничок із сувенірами та нескінченний потік туристів – все це разом, незважаючи на спеку, склало особливе враження від відвідування Кам’янець-Подільського. Завершили мандрівку вечерею в Озерній – популярному пункті для подорожуючих. Втомлені та щасливі повернулися додому – на рідну Жовківщину.
Ірина Чурій, директор Жовківського центру творчості.
