Яскравим театралізованим дійством став виступ вертепу Народного дому села Старої Скваряви. Учасники драматичного гуртка вкотре мали змогу проявити свої акторські здібності. Участь у вертепі взяли десять дітей різного шкільного віку. Гуртківці почали підготовку одразу ж після свята Св. Миколая, тому часу на репетиції було не так і багато. Сценарій обирали за спільною згодою всіх учасників гуртка, роль у вертепі кожен підбирав до душі, щоб втілити її у життя якнайкраще. Можливо, тому і припав усім до серця той, у якому була Свята Марія та Йосиф, батьки новонародженого спасителя Ісуса, ангел, два пастушки, селянин, подоляночка, дударик, гуцул та бойко. Жодних негативних ролей, чорта чи ірода. Тільки радість різдвяного настрою! Можливо, дещо неформатна постановка вертепу, проте ми спробували ризикнути, оскільки запланували відвідати лише родичів тих дітей, які брали участь у вертепі.
Зібралися у Народному домі 8 січня, на другий день Різдвяних свят, у день Пресвятої родини. І всі у піднесеному настрої маленькою та дружньою «сім’єю» вперше приміряли свої театральні костюми. Сміх, здивування, невпевненість, було все… Емоції переповнювали кожного. Трохи згодом, звикаючи один до одного, провели генеральну репетицію.
Вийшовши з Народного дому, ми одразу стали в центрі уваги односельчан, і це додало лише сором’язливості. Не минуло й хвилини, як нас запросили у хату. Перша вистава для глядачів. Перші незручності, невпевненість, і, як нам тоді здавалося, повна поразка. Перші сльози на очах, та не наших. Ми розчулили перших глядачів до сліз. Нам дякували, нами пишалися, ніхто не помітив того, що були певні промахи. Зрозумівши, що повинні нести радісну звістку про народження Ісуса в усі помешкання, ми заходили усюди, де було відчинено. Ми ще довго не могли зрозуміти, чому люди плачуть?! Та Іринка, наш «ангел», сказала, що вони плачуть від радості, бо народився Спаситель, і тільки ті, що живуть в Божій вірі і правді, можуть так радіти, бо розуміють всю вагу цього свята. А наш ляльковий «Ісусик» їм про це ще більше нагадує.
Трохи втомлені, ми йшли рідними вулицями і колядували, гуртом промовляли «Христос рождається!» до односельчан, і втома кудись відходила. Найважче було Дмитрикові. У нього був найтепліший кожух, якого він на наступний день уже не одягав. Вечір упіймав нас на самому краєчку села, де мешкає чудова християнська родина, ми не могли до них не завітати! Адже сьогодні був день Пресвятої родини! Ми вітали усіх зі святами, і, трішки відпочивши, ласуючи солодкими гостинцями, поверталися назад у село.
Ось височіє наш храм святих Апостолів Павла і Петра, Різдвяна шопка на подвір’ї. Одразу згадали ту хорошу християнську родину, звідки поверталися, адже це їхній дарунок нашому храму та парафіянам. Неподалік церкви помітили світло в оселі нашого отця Степана і швиденько туди. Зібралися з останніми силами і намагалися без жодних помилок показати наш вертеп. На закінчення пообіцяли прийти на недільну літургію та виступити для усіх наших парафіян. Ось, приблизно в час, коли відходили з помешкання нашого отця, і були сказані нашою Іринкою слова, цитовані раніше. Нарешті стало зрозуміло, чому людям навертаються сльози на очі. Помешкання Миколки «Йосифа» та Тетяни «Марії», на завершення. Там, з останніх сил, показали наш вертеп і хутко, познімавши усі свої костюми, з полегшенням сіли до столу. Коли розходились по домівках, то й гадки не було, що готує день завтрашній. Адже втомлені домовилися лише про недільну зустріч перед виступом у церкві. Ранок настав швидше, ніж хотілося б. Усіх розбудив телефонний дзвінок Іри. Як це, Різдво, і спати, і байдикувати, нумо до вертепу! Так о 13:00 усі з новими силами були готові йти вертепом та колядою селом. Ось тут про Дмитрика: він сьогодні без кожуха, лише у вишиванці поверх своєї куртки. Йому сьогодні значно легше!
День був не менш насиченим та вражаючим, ніж попередній… В останній хаті ми зрозуміли, що про нас ще зі вчора ходять легенди, начебто малі артисти підкорили багато небайдужих сердець. Це одна жіночка, коли заходила у свою хату з двору, помітила вертеп і швидко поспішила зі словами: "Це ті малі діти з вертепом, може, ще встигну хоч трішки подивитися". От ми і зрозуміли, що про нас ширяться чутки. А, може, так і назвемо свій маленький театр — «Легенда»?! І, як дасть Бог, та все буде добре, відсвяткуємо на наступний рік, восьмого січня, свій перший рочок. В день Пресвятої родини. В день Різдва.
P.S. Обіцянки ми таки дотрималися, і в неділю востаннє показали наш різдвяний театральний вертеп у церкві.
А як велично звучала «Нова радість» у виконанні церковного хору, усіх парафіян у храмі:.
Хай різдвяна добра казка
Подарує тепло й ласку.
Хай різдвяні теплі зорі
Знищать смуток весь і горе.
Щастя Вам, Вашим родинам, cлавній ненці-Україні.
З РІЗДВОМ!!!
Христос ся рождає!
Славімо Його!
Юлія Марко, завідувач Народного дому с. Старої Скваряви та учасники драматичного гуртка.
