— Пані, купіть молоко – свіженьке, ранішнє…
—Пане, купіть сметани, нехай вам добре… — припрошують селянки.
Сало, м’ясо, яйця, сир… овочі, городина…, розкладені на коробках, картоні, клейонках на тротуарі і навіть на проїжджій частині дороги, на асфальті. Жіночки–продавці щось між собою говорять — підбіг собачка, понюхав сало – напевно не сподобалось – підняв ногу, напісяв. На зауваження продавчиня відповіла, що більше важити буде. Вихлопні гази, порох, під час дощу бризки бруду,болота — все це потрапляє на продукти.
Жовківська районна санепідемстанція, керівництво міста, району, комітет із захисту прав споживача — всі «працюють» для блага народу.
Пані «митниця» збирає мито за місце регулярно ,,нікого не обминає, навіть, якби продавці стояли аж до школи мистецтв.
Чи є на сільськогосподарські продукти відповідні документи, результати аналізів лабораторії на вміст нітратів, певні санітарні дозволи — нікого не цікавить.
На лотку я купив картоплю. Ззовні — нормальний вигляд, розрізав, а всередині дупло уражене раком, чорна, гнила. Відніс продавцю. Хлопець спочатку відхрещувався, але, коли я довів, що в нього купив товар, він переді мною розрізав картоплю з коробки, переконався, що то неякісний товар і замовчав. Відніс я ту картоплю в санепідемстанцію — жодної реакції, у службу захисту рослин, у міську раду, у відділ с/г РДА. Подивились. Реакція була нейтральна — нікому нема до того діла. Кожна служба мене футболила від себе.
Боляче дивитись на реальність. Я розумію, що нема коштів, але…
Страшні речі — байдужість, бідність, але невже так має бути, чому це повинно у всьому верховодити?
Дай Боже, щоб революція гідності дала позитивні результати із Києва, з Майдану Незалежності, дійшла сюди, і в Жовкві почалися зміни на краще.
По відстані Жовква так близько до Європи, а в побуті — дуже далеко. Хіба не можуть селяни в нормальних умовах продати свій власними руками вирощений товар, а покупці купити, адже Жовква за 40 кілометрів від Європи?
Василь Гульгун,
м. Жовква.
