Багате та різноманітне наше Розточчя. Густі ліси, безкраї золотаві лани під чистим блакитним небом, спокійні річечки та озера. Змінюються пори року – і кожна з них дарує нам свою особливу красу — красу рідного краю.
В одному з таких мальовничих, неповторних куточків Розточчя розкинулося село Гійче, а в центрі його – величавий Храм науки. Окрасою школи є велике, доглянуте подвір’я, яке потопає в насадженнях. У жодному закладі району немає такої густої та величавої липової алеї, як у Гійче, а ще тут милує зір молодий садок, за яким справно доглядає головний господар школи.
Декілька штрихів з історії
Загадкова дорога історії. Нестримна її течія охоплює все нові і нові сюжети. Свою історію мають кожна людина, її рід, кожне село, місто. У ній свою дорогу прокладає наш народ, який живе, мислить і творить, зберігши землю, мову, історію та культуру. «Серед усіх потреб нашого національного життя потреба рідної школи головна, бо народ, який не має своєї школи, може бути лише пасербом чужих народів і ніколи не виб’ється на самостійну дорогу існування», — писав Михайло Грушевський.
Першою школою, збудованою в селі Гійчі (1868-1869 рр.), була однокласна, що згодом стала двокласною. Оскільки школа належала до Окружної шкільної Ради в Раві-Руській, нагляд за нею вели інспектори. Вчителі найбільше залежали від податкового уряду, тому що платню одержували не від громади, а від влади. У першій половині ХІХ ст. посилився рух на захист українських шкіл. У міжвоєнний період, коли Східна Галичина була під владою Польщі, одним із перших заходів останньої було знищення українського шкільництва. За двадцять років польського панування кількість українських шкіл зменшилася з 3662 до 144. Від 1921-го і до 1937-го років було у селі відкрито народну школу і 4-класну польську. З початком німецької окупації 1941-1944 рр. існувала народна школа, що підпорядковувалася Шкільній Раді. У 1959 році школа стала восьмирічною і в 1960-1961 навчальному році було випущено 25 учнів. У закладі працювали 20 вчителів, які навчали 360 учнів. Уже 1965 року школа стала загальноосвітньою середньою. 1967-го розпочато будівництво нового приміщення, і 30 серпня 1973 року здано в експлуатацію нову школу на 964 учнівських місць.
За весь період часу школою керувало аж семеро директорів. У 1983 року директором став Валерій Соловйов, який підняв престиж Гійченської ЗОШ. Блискучий організатор, принциповий і вимогливий керівник, він вивів педагогічний колектив на високий рівень навчального процесу. За завдяки старанню і наполегливості Валерія Федоровича шкільні кабінети оновили технікою: телевізорами, магнітофонами та іншими технічними засобами, так необхідними у шкільному процесі. Будучи виваженим, толерантним та
маючи неабиякі здібності, Валерій Соловйов у 1987-му стає завідувачем відділу освіти Жовківської РДА.
Людина, яка змогла реалізуватись у житті
— Що ми розуміємо під висловом «людина, яка змогла реалізуватись у житті»? – таким запитанням розпочав розповідь про свою працю на педагогічній ниві Михайло Іванович Мисько. – Якщо йдеться про чоловіка, то все просто: він відбувся, якщо досяг висот у кар’єрі, став першим у своїй галузі, урешті-решт зміг забезпечити гідне життя своїм дітям, онукам… І все-таки, чи відбувся я як менеджер освіти? Як сучасний директор школи?
Життєва стежина пана Михайла розпочалась у 1958 році на Самбірщині, в сім’ї, де панували любов і ласка. Батьки старалися дати дитині все: любов до ближнього, до дітей, любов до рідного краю. Так він зростав, увібравши в себе всі почуття сповна. У школі навчання давалось легко, завжди відзначався активністю, був ініціатором усіх справ. По закінченню школи склав вступні іспити до Дрогобицького державного інституту.
Доля занесла в дивовижне своєю неповторністю село Гійче. Воістину дивовижний край з унікальними людьми. Окрилений працею, молодий, енергійний парубок у 1980 році стає вчителем фізики. На уроки йшов охоче, дуже хотілося працювати з усіма учнями, бути для них не лише вчителем, а й другом. Зумів знайти стежину до кожної дитячої душі. І вже понад чверть століття трудиться на благо свого колективу на посаді директора.
Яким керівником його бачать колеги? Учителем чи менеджером, управлінцем чи просто людиною, що вміє працювати з колективом, поважає і цінує свою команду? Сьогодні важко зрозуміти, яким є директор школи, бо серед калейдоскопу ілюстрацій, які змінюють одна одну навіть упродовж робочого дня, можна відчути себе і окриленим, і спустошеним, і творчим. Як і кожен директор, Михайло Іванович мріє, щоб його школа виділялася серед інших, турбується про її високу репутацію, про формування і продовження тільки їй притаманних традицій, про створення комфортних умов продуктивної, творчої праці, навчання, виховання та відпочинку всіх учасників навчально-виховного процесу. Тому в управлінській діяльності керується принципами рівноправного партнерства, демократизації та гуманізації.
Директор – учитель учителів, тому й сам має бути талановитим учителем, вихователем, плекати собори дитячих душ.
— Треба пам’ятати, що для вчителів школа повинна стати не просто роботою, але і можливістю самореалізації, — додає Михайло Мисько. – Головним принципом своєї роботи я визнаю свободу вибору як для вчителів, так і для учнів.
Сьогодні Гійченська ЗОШ І-ІІІ ступенів має позитивний імідж серед громадськості, освітян не тільки району, а й області, високий рейтинг серед шкіл району.
Постійне прагнення вдосконалюватися
Саме слово «сучасність» спонукає керівника навчального закладу націлювати свою роботу на те, щоб його учні могли легко адаптуватися в сучасному житті. Революційні технології відіграють у цьому процесі одну з найважливіших ролей. Дитина повинна бути технологічно підготовлена до життя. Учителю складніше, адже професійне становище більшості нинішніх педагогів відбувалося в іншу інформаційну епоху. Тож зараз працівники освіти, опановуючи нові інформаційні технології, навчаються разом зі своїми учнями.
Слід наголосити, що у Гійченській ЗОШ предмети викладає більшість молодих фахівців, яка працює самовіддано, набуваючи досвіду, стає упевненішою в собі.
У когорті кращих
Нещодавно в області проходив етап Всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2015», у якому взяли участь шістнадцять талановитих учителів. Приємно, що лауреатом конкурсу педагогічної майстерності з образотворчого мистецтва став молодий педагог із Жовківського району Олена Ребець. Проявивши високу професійну підготовку, вміло презентуючи свої методичні напрацювання, задіюючи інноваційний досвід роботи Олена Ігорівна – вчитель образотворчого мистецтва Гійченської ЗОШ — здобула бажану перемогу. Залишаючись художником, який розмальовує світ дитини усіма барвами навколишнього світу, вона зуміла у школярів розвити стійкий інтерес до знань, організувати радісне навчання та спонукати їх до самостійного творчого пошуку. Її уроки проходять надзвичайно цікаво з використанням проектора, smart-дошки, комп’ютера та планшета.
У тенетах інтерактивних технологій
Кабінет інтерактивного навчання створено в Гійченській ЗОШ порівняно не так давно. Та за цей час він набув неабиякої популярності. Це справжній центр, де встановлено мультимедійний проектор та інтерактивну дошку, які під’єднані до персонального комп’ютера і використовуються для проведення групових занять, створення науково-дослідницьких проектів. Освоювати нові технології та отримувати знання тут – одне задоволення.
Світлиця нашої історії
Чверть століття тому стараннями працівників та за ініціативи колишнього заступника школи Г. Синицької на базі Гійченської ЗОШ створено історико-краєзнавчий музей. Його відкриттю передувала масштабна підготовча дослідницька робота. Фонди музею налічують 550 експонатів, які включають розділи: давній одяг, археологічні знахідки, історія, ремесла та нумізматичний матеріал. Цінними вважаються: фрагмент скіфського коня, металевий наконечник стріли часів монголо-татарського панування, довоєнний вишитий рушник із зображенням тризуба і золотого лева, рушник із написом «Героям слава», вишитий у роки Другої світової війни. При музеї діє історико-краєзнавчий гурток, на заняттях якого учні вивчають історію рідного краю, особливо, села Гійча та його околиць, вчаться проводити екскурсії, виконують завдання, пов’язані з підтримкою у належному стані експозиції музею. Нерідко в музеї-світлиці відбуваються шкільні виховні заходи: різноманітні свята,
зустрічі, уроки літератури, семінари, екскурсії, де члени гуртка самостійно складають тексти та карти екскурсійних об’єктів, використовуючи історичні праці та посібники, матеріали фондів.
Казковий дивограй
Світ дитинства – особливий світ. Сприяти інтелектуальному, духовному, фізичному, творчому розвитку дітей є одним із головних завдань педагогічного колективу. І не останню роль у цьому відіграє естетичне виховання, яке проводиться всіма можливими методами. Для учнів школи створено справжній казковий дивограй, що додає барв для сприйняття світу. «Для творчості необхідна свобода, вона помирає, якщо учня змушують навчатися», – вважає учитель Галина Мисько, що викладає предмет трудового навчання, який по-іншому називають паперопластикою та хвилинами творчості. А використання творчих проектів – це реалізація власних інтересів, здібностей та можливостей.
Справжні паперові та ниткові дива творять учні Гійченської ЗОШ. Кількість охочих навчатися з кожним роком все збільшується, адже за допомогою нескладних допоміжних та доступних матеріалів можна зробити унікальні вироби. Творіння школярів красуються у кожному класі школи, а кабінет трудового навчання вмістив їх найбільше. Що тільки там ми не побачили: і кульки з різнокольорових ниточок, і різні композиції з квілінгу, і ляльки-мотанки…
Спортивне життя сучасної школи
Окрім вагомого культурно-мистецького та творчого потенціалу, Гійченський освітній заклад має досить потужну спортивну базу. Сюди входять добре налаштована спортивна підготовка та належні умови для її реалізації, які в сукупності втілюються у численних перемогах та відзнаках спортивних колективів школи та сільської молоді загалом.
Основою спортивного життя гійченських школярів є футбол. На базі місцевих шкільних вихованців формується кістяк футбольних колективів села, а це ФК «Гійче» (дорослі) та ФК «Гійче» (юнаки), які є щорічними призерами та переможцями районних турнірів. До того ж прогресивно і розвивають
своє вміння команди з міні-футболу. Хороші результати демонструють і шкільні футбольні колективи, виборюючи щорічні нагороди першості чемпіонатів та кубків, як і їх дорослі колеги. Шкільна полиця конференційного залу школи рясніє від кубків різного рівня досягнень спортсменів школи та села. Левова частка цих нагород – за досягнення у футболі та міні-футболі.
Важливою складовою розвитку футболу та спортивного життя в цілому у Гійченській ЗОШ є потужна спортивна інфраструктура та великий вклад місцевої прогресивної молоді у її розбудову. Тут є два спортивні зали з облаштованими у них належними футбольними майданчиками, спортивними снарядами. На величезній території школи зосереджено також і поля для футболу та міні-футболу. Одне із них зроблене за відповідними вимогами: добротний газон із вмонтованою системою поливу, роздягальні, суддівська кімната, душові відділи. Умови для самореалізації молодих талантів школи с. Гійча є цілком достатніми, аби в майбутньому ці діти віднайшли себе не тільки як творчі особистості, науковці, а й – спортсмени-переможці.
Зоряна ГУМНИЦЬКА, Віталій СЛУКА, Ярослав ГЛУТКОВСЬКИЙ.
