Через карантин українські школярі вже майже два місяці не ходять до школи. Міністерство освіти та науки України (МОН) рекомендувало організовувати у школах дистанційне навчання через інтернет. Однак включитися в роботу вийшло не у всіх. За браком інтернету, необхідного обладнання та ІТ-навичок у вчителів учні деяких шкіл так і не приступили до навчання. Аби “підстрахувати” освітній процес, у міністерстві вирішили додатково транслювати уроки по ТБ (спочатку для учнів середньої та старшої школи, а згодом і для найменших школяриків), адже телевізор є практично у кожній українській родині.
Ми поспілкувалися з батьками, чиї діти навчаються в загальноосвітніх школах Жовківщини, і кожен охочий поділився враженнями від нововведення. Під час дискусії думки різнилися, кілька з них ми зібрали у цьому матеріалі.
Галина САЛАБАЙ:
— Моя донечка навчається у другому класі Жовківської ЗОШ № 1. Під час карантину ми вчимося дистанційно. Щодня вчителька надсилає на Viber домашні завдання, цікаві мультики, розваги тощо. Окрім того, тричі на тиждень разом із класом та вчителькою спілкуємося за допомогою відеозв’язку (на платформі WEBINAR ROOM). Відеоуроки моїй донечці дуже подобаються, адже вона може не лише навчатися, але і обмінюватися думками з вчителькою та однокласниками. У донечки такі уроки викликають лише позитивні емоції, однак вона сподівається, що вже дуже скоро побачиться з усіма однокласниками в школі.
Проведення онлайн-уроків — це велика допомога вчителя для батьків, адже не усі можуть приділити достатньо часу дитині для пояснення матеріалу (багато батьків, навіть попри карантин, працює). Віднедавна й на телебаченні можна дивитися уроки за програмою НУШ. Діти додатково закріплюють те, що пояснює вчитель на відеоуроці. Окрім того, заохочують малечу до перегляду таких роликів за допомогою різноманітних ігор, експериментів. Я вважаю, що такі нововведення як для дітей, так і для батьків дуже корисні та повчальні.
Надія ПЕЛЕХ,
мати 2 школярів:
— Онлайн-уроки, що транслюють в інтернеті та на телебаченні, ми не дивимося з дітьми, бо в нас паралельно проходять власні, які запровадили в нашій школі. Не можу сказати, допомагають якось ці уроки по ТБ дітям чи ні. Думаю, уроки на телебаченні — лише за бажанням, якщо школярі хочуть додатково для себе щось дізнатись. Головне, аби це не заважало виконувати основні завдання, які перед дітьми ставлять школа та вчителі.
Юлія РІПАК:
— Дякую за уроки для учнів 7 класу. Діти мають можливість по-бачити експерименти, практичні, лабораторні роботи, адекватні пояснення, як розв’язувати задачі. Хочу наголосити на викладанні хімії та геометрії. Цікаве подання матеріалу зі всесвітньої історії та історії України. Кваліфіковані вчителі.
Юлія ПЕЛЕХ:
— У мене дві донечки-школярки — Софія та Анна. Як і всі у час карантину ми разом змушені опановувати нові методи навчання. Доні навчаються за програмою школи «Інтелект України», тому уся програма є викладена у друкованій формі робочих зошитів, а пояснення тем та цікаві відео — на сайті проєкту.
Кілька разів ми переглядали записи роликів, розміщених Міністерством освіти та науки України, але, на жаль, матеріал подається для нас із запізненням — подані теми уже проходили. Також є зауваження до дуже стислого викладу тем, відсутній грунтовний аналіз частин мови. Здебільшого теми мають загальноописовий характер. Хоча інколи ми переглядаємо записані ролики для повторення деякого вивченого самостійно матеріалу.
Анна ЦЮПКА:
— Телеуроки — це, найімовірніше, лекції, відеоролики, презентації,
проте не уроки. Онлайн-уроки з учителем (на жаль, не всі вчителі можуть забезпечити таке навчання) — це ТАК, коли працюють усі діти разом із педагогом. А постійні монологи по телевізору (навіть з певним цікавим додатковим матеріалом) не змушують думати, а просто подають певну порцію інформації.
Зоряна МИКИТЮК
