Життєва дорога кожної людини починається з батьківського порога, але обов’язково проходить через школу. Як багато спогадів пов’язано у кожного з нас зі шкільною партою. Перша буква, перше слово, перше кохання… Наша простора, чепурненька Деревнянська ЗОШ крадькома виглядає з-поміж великих зелених туй і, здається, спостерігає за цілим селом.
7 квітня жителі нашого села одразу після святої Літургії поспішали до школи на відкриття Центру військово-патріотичного виховання. Напередодні в школу завезли новеньку апаратуру для озвучення, тренажери, тенісні столи.
Усе це завдяки проекту зі створення центру військово-патріотичного виховання, який склав і втілив у життя активіст села Деревні Богдан Зелений.
Наші учні тепер із задоволенням чекають уроків Захисту Вітчизни та з величезною цікавістю поспішають у невеликий тренажерний зал, який власними силами відремонтували вчителі та батьки.
Сьогодні наша школа радо зустрічає не лише жителів села, а й почесних гостей. З нагоди відкриття Центру до школи завітали: головний спеціаліст Департаменту освіти і науки Львівської ОДА Юрій Савчин, голова районної ради Роман Горбань, заступник голови РДА Юрій Дубневич, керівник відділу освіти Михайло Коваль, методист ІМЦО Омелян Боровець, житель с. Деревні, представник ініціативної групи «За розвиток села Деревні», керівник проекту з облаштування Центру військово-патріотичного виховання Богдан Зелений.
Невелику екскурсію-огляд провів для присутніх директор школи Андрій Майдан. Вчитель ДПЮ Антон Харук радо демонструє навчальну зброю та показує оновлений кабінет, а в спортивному залі школи, який є і актовим одночасно, вже з нетерпінням чекають гостей учні, які підготували для них захід «Ми є, були, і будем ми». На сцені відтворюється історія нашої держави від легенди, коли Господь подарував дівчинці-Україні чудову родючу землю. Були і козаки. Хлопці-шестикласники весело і завзято заспівали пісню «Козаки», розповіли, як колись безстрашно боронили ці захисники нашу землю, та продовжили свою розповідь веселою піснею «Мій вусатий дід».
Поспішили на допомогу своїм однокласникам і козачки, що підтримали їх і піснею, і словом. Засвітив усмішки на обличчях присутніх виступ найменшої українки В. Кулеби, яка щиро розповідала, як вона любить Україну, і виконала пісню «Українка».
Сумна і згорьована постала Україна в образі І. Івануси, яка декламувала вірш «Я – Україна», адже, на жаль, в історії нашої держави сумних сторінок багато. Це продемонстрували і учні 10 класу, які читали вірші «Голод» (О. Бех) та «Чорнобиль» (Х. Гринишин), а опісля, із запаленими свічками, виконали пісню «Свіча». Про здобуття Україною незалежності розказали у своїх віршах учні 7-го класу. Нагадали своїм синам вічні слова Василя Симоненка: «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину» матері Н. Шиян та О. Білик.
Радо зустрічали оплесками присутні І. Іванусу, С. Колачник, Н. Росу, у виконанні яких прозвучало багато пісень. І знову ведучі О. Медвідь, В. Крук, Н. Роса, С. Колачник перегортають ще одну сторінку нашої історії, на якій ще не висохло чорнило. М. Практика читає вірш «Небесна сотня», а Н. Роса — вірш «Чому так боляче мені?», слова з яких мимоволі стискають серце.
Наприкінці заходу учні 5 класу поспішили на сцену, щоб виконати молитву «Боже мій, Боже», що вселила у серця всіх присутніх віру у краще, мирне та спокійне життя в Україні.
Оксана ШИЯН, заступник директора з виховної роботи.
