Либонь, не одне поселення, зокрема і на Жовківщині, заснував свого часу якийсь боярин. Утім лишень село Боянець, як уважають, отримало назву від свого засновника (Бояринець, згодом Боянець). Коли це насправді сталося, достеменно невідомо, але від першої згадки про нього торік минуло 435 літ.
Сьогодні Боянець — невелике село, розташоване в долині, обабіч траси Львів — Ковель, що за 15 км від Жовкви. Живуть тут приємні люди, зі своїми турботами та проблемами. Орють землю, виховують нащадків, ходять до церкви і, звісно, люблять свою маленьку батьківщину та завжди раді гостям.
На службі людям
Головний господар села — місцевий війт Василь Пограничний — вже четвертий рік несе свою нелегку самоврядну ношу. Непросто нині дати хід якомусь почину, ще важче втілити його в життя, адже загальнодержавні економічні негаразди створюють перешкоди і в діяльності органів місцевого самоврядування. Та зважати і посилатися на них — привід для слабких. Попри все, місцевий бюджет тут виконують та впливають на життєвоважливі процеси, намагаючись поправити, покращити, підняти соціально-господарський рівень місцевого розвитку.
Жити — щоб творити
Село поволі розбудовується. Громада намагається іти в ногу з часом. Торік майже 30 молодих сімей отримали земельні ділянки для будівництва, демографічна ситуація вже декілька років має плюсовий характер.
Позитивна динаміка прослідковується і в шкільному житті. Якщо нинішнього року 25 школярів закінчують місцеву дев’ятирічку, то 1-го вересня натомість сядуть першачків на 10 більше.
Сільрада оновлюється
Приміщення головної адмінспоруди села розташоване вже не один десяток літ у колишній конторі колгоспу ім. Мічуріна. Коли тут проводився ремонт, згадати важко. Тож, зрозуміло, будівля давно втратила привабливий вигляд як ззовні, так і всередині. Поправити ситуацію випало на долю нинішнього сільського голови. Від торішньої осені у сільраді ведуться ремонтно-будівельні роботи. Насамперед увагу приділили фасаду і внутрішнім стінам коридору, до цього замінили на першому поверсі вікна і вхідні двері. Надалі за місцеві кошти (при сприятливій позиції казначейства) планують довести до належного стану весь перший поверх. Щодо другого поверху, то в майбутньому його використають під амбулаторію сімейної медицини.
На пошту — за добрим словом
Одне із приміщень будівлі, куди потік відвідувачів не менший, аніж до сільради, — це Боянецьке відділення зв’язку. Завідувачем тут — Ольга Василівна Борейко. Мабуть, немає в селі жодної дорослої людини, яка б не була з нею знайома. І не дивно, адже загальний "поштовий" стаж жінки сягає вже три десятки літ. Відколи прийшла на "декретне" місце, відтоді й дістається щодня, окрім неділі і понеділка, із Сернівки (Туринківська сільрада) до Боянця на роботу. І не завше побутові умови робочого місця були належними. Теперішнє приміщення більш-менш облаштоване, теплові кондиції, завдячуючи заміненому вікну та обігрівачу, близькі до необхідних. Утім можливі й зміни: голова села пообіцяв встановити нові двері та конвектор.
За сьогоднішніх умов діяльність відділення зводиться не тільки до реалізації друкованої продукції, із купленими газетою чи журналом можна запастися й товарами першої необхідності. Серед інших послуг варто відзначити можливість придбання залізничного квитка, дійсного в межах країни. А нова телефонна послуга "Глобал мані" дозволяє поповнити рахунок будь-якого оператора на потрібну суму.
Обслуговують 470 дворів боянчан дві листоноші — Галина Білецька та Ольга Андрейченко. Остання працює поштаркою вже більше тридцяти років. Віднедавна жіночки виконують свої обов’язки на службових велосипедах, тож це значно полегшило їхню роботу. Зважаючи на те, що, крім друкованої продукції, доводиться розповсюджувати "недруковану" — олію, макарони, мило, пральний порошок, сірники тощо.
Для багатьох селян поштове віддлення стало місцем, де можна почути останні новини, обговорити насущні проблеми. Господиня закладу завше рада відвідувачам та готова поспілкуватись, розрадити, роз’яснити та порадити. Зокрема, і яку газету чи журнал передплатити. Відрадно, що серед кількості передплачених видань чільне місце належить часопису "Відродження". Серед майже 50-ти примірників лише декілька піврічних, решта читачі матимуть змогу отримувати весь рік.
Дружній відповідальний жіночий колектив пошти заслуговує добрих слів мешканців. Ті ж, звісно, похвалам раді. Та вважають, що непоганим заохоченням було б переведенням їхніх посад на повний оклад. Сподіваємось, що це невдовзі станеться, бо й справді, праця поштовика заслуговує гідної оплати.
Для користі
громади
На території ради ведуть під-приємницьку діяльність фермери Василь Охрим, Юрій Герман, Йосип Жидик, Володимир Пенцак. Головний напрям господарювання
— вирощування сільськогосподарських культур. А приватне підприємство "Новий дім" (де керівником Ігор Іванець) виготовляє шлакоблоки, бордюри, тротуарну плитку, залізобетонні стовпи для огорожі.
Доброї слави зажила місцева пилорама, що у селі вже понад 10 років. Головним у ній — Руслан Іськевич. Разом із двома помічниками виконують вони чималі обсяги роботи, забезпечуючи потреби як односельчан, так і всіх бажаючих. Добротна стрічкова машина виконує необхідні операції розрізання деревини; на додатковому обладнанні її доводять до потрібного вигляду.
На пилорамі можна розпиляти дерево (в основному, це сосна та дуб), діаметром до 85 см, а технічна спроможність — 10-12 куб. метрів порізки за зміну. При великих обсягах робіт доводиться збільшувати чисельний склад працівників; аби встановити масивні колоди на естакаду, потрібна і відповідна фізична сила.
На підприємстві не тільки приймають замовлення на порізку, яка вартує від 120 до 160 грн/куб. метр. Тут можна придбати і готову дошку (за 800 грн/куб. метр), обрізна коштуватиме дорожче (до 1000 грн/куб. метр). Для кроквів, балок ціна коливатиметься до 1200 грн/куб. метр.
Під час порізки під зуби пил іноді потрапляють сторонні речі, які "жили" в деревині багато років. Така "зустріч" виводить з ладу ріжуче полотно, натомість місцевий "архів" поповнюється новими "експонатами". За час існування лісопильного господарства їх назбиралося чимало. Тут і кулі різних калібрів, і осколки від гранат та мін, і цвяхи, і каміння тощо.
У єдиному пориві
Кожен населений пункт — особливий організм, добротне функціонування, в якому залежить від згуртованості громади, від керівника довіреної території та їх
спільних дій. Тільки в єдиному пориві нині можливі соціальні здвиги. Цей процес у Боянецькій сільській раді, схоже, налагоджується.
Завдяки взаєморозумінню та взаємодопомозі полагоджено дорожнє покриття на вулицях Лісовій, Шахтарській, Тараса Шевченка, Зеленій, 50-річчя Воз’єднання. У перспективі — поліпшення доріг у новому кварталі. На жаль, центральний шлях, що веде у сусіднє село Купичволю, у плачевному стані — його обслуговування не підпорядковане місцевій владі. Така ситуація з автодорогами — тотальна проблема в державі. Тож, сподіваємось, що й на неї звернуть скоро увагу високі чини.
Ярослав ГЛУТКОВСЬКИЙ.
