Вишукана червнева природа із різнобарв’ям квітів, але переважаючою зеленню, цілюща вода із джерела каплиці, привітні і працьовиті люди, доглянуті садиби – все це створює напрочуд здорову і приємну атмосферу невеликого, але щасливого села Забір’я. Саме таке позитивне враження справила на нас ця віддалена сільська рада.
Назва села, за переказами, походить від лісів (борів), що колись оточували його. Забір’я вперше згадується в історичних документах в 1565 році (Akta grodzkie I ziemskie). Саме тоді власником невеликого хутора за бором був дідич Фелікс Родзановський, який належав до рицарської родини Родзановських, власників Угнова й околиць, а потім Вавржинець Тржіановскі з Тржіани, каштелян любачівський — дідич і власник не тільки села Річок, а й Рави-Руської, частини містечка Угнова, села Забір’я і навколишніх сіл.
Проте на офіційному сайті Верховної Ради України вказаний значно давніший рік заснування: Забір’я – 1215 р., а Синьковичі (село, яке відноситься до Забірської сільської ради) — 1345 р. Отож, наступного року Забір’я відзначатиме 800-річчя. Літопис цього села сягає сивої давнини! Розвиток Забір’я, найімовірніше, почався від Белзького воєводства. Підтвердження цього треба знайти в архівних документах. Історія Забір’я описана у двох книгах Галини Фесюк «Забір’я моє» і Петра Домашовця «Забір’я — Отчий Край».
Нині Забір’я – унікальний куточок Жовківщини, що розкинувся на Малому Поліссі. Село розташоване осторонь головних транспортних шляхів: Рава–Руська – Львів, Рава–Руська – Великі Мости. Забудова сільських осель здійснена по обидва боки головної вулиці Центральної та паралельних до неї. Місцеві мешканці не відчувають значної віддалі із районним та обласним центрами. На території Забірської сільської ради створені усі умови для соціально–духовного розвитку. У селі працюють школа, Народний дім, бібліотека.
Дитячий садок, розрахований на дві вікові групи, сміливо може конкурувати із міськими за створеними умовами перебування дітей, чисельністю іграшок, вазонів, оформленими стендами. Кожного року за кошти сільського бюджету у дошкільному закладі щось покращується і вдосконалюється. Колись дитсадок займав лиш одне крило будівлі, а нині використовуються уже обидва, де створені чудові умови для дітей. У зелених куточках дошкільнята милуються рибками в акваріумі, вчать говорити папугаїв. Різнобарвний дитячий майданчик для дозвілля дітей на свіжому повітрі піднімає настрій і дорослим.
Місцеві мешканці можуть не лише звернутися за медичною допомогою, а й пройти курс лікування. У селі працює амбулаторія сімейної медицини, відкрита у 2007 році у приміщенні контори колишнього колгоспу. На місці хворі можуть здати загальні аналізи для встановлення діагнозу, прийняти процедури у фізкабінеті, полікуватись у денному стаціонарі. Такий обсяг медичних послуг суттєво економить час хворих на добирання у Раву–Руську чи у Жовкву. А мальовнича природа навколо лікарні, спів пташок сприяють одужанню і покращенню емоційного стану відвідувачів.
Особливістю для Забір’я і рідкістю для округи стало започаткування духовно–культурно–оздоровчого комплексу. Громада села вирішила започаткувати будівництво нової церкви. Діючий дерев’яний храм зведений стараннями пароха с. Гійча о. Платона Куровецького на місці давнішого, теж дерев’яного, у 1866 р. майстром Симеоном Козаком, який збудував в околиці ще шість інших церков.
Для будівництва нового храму визначена земельна ділянка, проект нового дому спільної молитви просто вражає за розмірами і сучасністю. Забірчани уже щомісячно здають кошти на втілення спільного духовного задуму в прославлення імені Божого. Суттєвою підтримкою була б спонсорська допомога, підтримка вихідців із села. Пройдуть роки, століття, тисячоліття, а нинішнє покоління залишить вагомий дарунок для нащадків. Уміють наші люди щиро молитись, а Бог дає сили працювати, творити, будувати, шанувати свою історію, берегти духовне джерело рідної землі, примножувати здобутки і досягнення.
На відведеній території культурно-оздоровчого комплексу уже встановлено тренажери для спортивного відпочинку і дозвілля дітей та молоді села. Забірчани добре зрозуміли прописну істину життя: «Спорт – це краса і здоров’я». А втілив її у реальність сільський голова Зеновій Сенько, для якого молодь – майбутнє села. І на місці повинні бути створені усі умови для їхнього якісного навчання, всестороннього розвитку, духовно–патріотичного виховання, корисного дозвілля. У Забір’ї та Синьковичах часто проводять уже традиційні спортивні змагання, які стають щораз чисельнішими й урізноманітненішими. Цікаво організовуються Свята села, урочисті події, вшановуються пам’ятні дати.
Щоб іти у ногу з часом, у Забір’ї та Синьковичах забезпечено вільний доступ до Інтернету (місцеві школи користуються ним безкоштовно). Минулоріч створено інформаційний блог Забірської сільської ради. Відвідувачі сайту мають змогу на віддалі відчути подих села, особливо це розуміють і цінують вихідці, які завжди згадують рідну землю і домівку. Тут вони зможуть почерпнути потрібну інформацію, переглянути сільські свята, залишити свої відгуки.
Є у селі й проблемні питання, над вирішенням яких працює сільська рада. Реконструкції потребує котельня дошкільного закладу, щороку актуальне питання ремонту доріг. Потреба робочих місць породжує соціальну незахищеність людей. В основному забірчани займаються сільським господарством. Хто реалізує продукцію рослинництва і тваринництва на ринках Рави–Руської, Жовкви, а старші люди здають молоко на місці, заготівлю проводить Жовківський цех маслозаводу. На нинішній день ціна становить 2,2 грн. за літр. Звісно це неналежна ціна, але не всі поїдуть на базар. Тому й у Забір’ї не зменшується поголів’я ВРХ. Окрім трудомісткого сільськогосподарського виробництва, місцеві мешканці практично щодня перетинають кордон із Польщею і заробляють на різниці у перевезеній продукції, а це приблизно 200 гривень у день, кому як вдається. А тому люди не хочуть працювати за мінімальну заробітну плату.
З усіма проблемами місцеві мешканці звертаються у сільську раду. А чи всі питання можна вирішити на місці? Тут голова органу місцевого самоврядування повинен володіти азами економіки, юриспруденції, інженерії, знати земельне, податкове, бюджетне законодавство, щоб спрямувати людину у правильне русло вирішення її питань, допомогти, надати консультацію. В управлінні територією самі ж керівники органів місцевого самоврядування стикаються із проблемами, на які не мають важелів впливу.
Нинішня модель відносин держави та регіонів потребує кардинального реформування у напрямках розширення повноважень у сфері управління власним розвитком. Які саме повноваження потрібні місцевому самоврядуванню, добре знає сільський голова Забір’я Зеновій Сенько, який уже друге скликання працює на посаді й неодноразово обирався депутатом сільської ради:
— Практично ми завжди маємо конфлікт, причиною якого є рівень децентралізації влади. Оптимальне розмежування повноважень між органами влади є першочерговим завданням державотворення. Самоврядування – цементуючий фактор у фундаменті держави і демократична форма управління.
На мою думку, кошти, спрямовані на заробітну плату, повинні контролюватися казначейством, а заробленими — ми повинні розпоряджатися самі. Держава керує бюджетами органів місцевого самоврядування. У результаті, гроші твої, а їх ще треба випрошувати. Так не повинно бути. На території сконцентрована уся соціальна сфера, громада мала б сама вирішувати, куди спрямувати зароблені кошти. Самоврядування, беззаперечно, знаходиться найближче до споживача послуг.
Війт виконує прописані і не прописані функції. Якщо у казні села є накопичені кошти, то й можна щось планувати,д підтримувати соціальну сферу. На початку перебування на посаді голови, дохідна частина бюджету становила лише 60 тис. грн., нині вона зросла до 250 тис. грн. Цього вдалося досягнути, найперше, за рахунок облікування землі. Земельний податок і орендна плата — основні джерела наповнення бюджету села. Може, це не всім підприємцям до вподоби, але треба вирішувати проблемні питання наших соціальних установ. Хто, окрім нас, підтримуватиме розвиток своєї території? А тому кожна громада повинна бути зацікавленою у накопиченні дохідної частини бюджету, а потім відповідно і погосподарськи їх використовувати. Оце і є самоврядування окремої території.
Отож, нині необхідно виробити новий інструментарій взаємодії між центром і регіонами, вирішити, як ефективно використовувати ресурси на місцях. Гадаємо, з цим погодяться й інші керівники органів місцевого самоврядування. Подальший розвиток України як демократичної країни, що обрала європейський шлях, залежить від успішності децентралізації влади та реформування системи місцевого самоврядування. Передача повноважень місцевим громадам, близькість місцевої влади до людини та підзвітність влади народу створять поштовх до комплексного розвитку території, сприятимуть відродженню економічної активності, розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, самозайнятості населення.
Уляна Лащівська.
