Народна пісня — незатьмарене джерело життя у повсякденних турботах трудівників. Вона правдиво відгукувалась на найрізноманітніші події в житті простих людей. Виняткова мистецька краса випливає з поетичних слів і мелодій пісень…
Серед наших земляків-сучасників чимало особистостей, "відмічених іскрою творчого горіння", людей небайдужих, людей дій. Кожен з них у своїй царині робить чимало корисного для суспільства. І ансамбль "Срібні дзвони", безперечно, належить до їх когорти. Цих шестеро сивочолих чоловіків ще з дитинства були залюблені в українську пісню, яка закарбувалася в їх серця на все життя. Йдучи по ньому з піснею, завжди говорили : "У будь-яку хвилину пісня допомагає жити".
Українська народна пісня найбагатша й найкрасивіша в Європі. Вона відзначається великою мистецькою цінністю і поетичним натхненням, влучністю вислову та має в собі щось зворушливе, щось чутливе й живописне, геніальне.
А все почалося в далекому 2001 році, у рідному селі Сопошині на Жовківщині. Сховане воно серед розкішних дерев і мальовничих пагорбів, і сопошинські краєвиди заворожують, викликаючи в душі почуття радості і любові до прекрасного світу. Щасливі ті, які виростають серед тієї краси. Там не можна не співати…
Мета "Срібних дзвонів" — доносити людям Божественне одкровення, закладене у кожному творі народної музики. За їхнім глибоким відчуттям фольклор – це те, що пов’язує нас напряму із нашими предками, із силами Землі. І, мабуть, перша пісня була підслухана людиною в ангелів ще в Едемському саду. Адже народна пісня відкриває людині шлях до Бога.
Праця і творчість — два крила людського буття. Їхнє поєднання сповнює життя людини сенсом, піднімає особистість в очах інших, викликає почуття поваги. Є люди, зустріч з якими здатна не тільки залишитти добру пам’ять, але й змінити світогляд. Саме до таких людей належать учасники творчого ансамблю. Вперше про "Срібні дзвони" зі Сопошина заговорили після їх виступу на День Незалежності. І ось уже п’ятнадцять років вони своїм мелодійним співом тішать поціновувачів українського мистецтва. За роки своєї діяльності склад ансамблю дещо змінювався. У його репертуарі були і є козацькі, стрілецькі, повстанські, ліричні, українські народні пісні, а також твори самодіяльних композиторів та поетів Жовківщини — Богдана Бовшика та Романа Свистуна.
Сьогоднішні успіхи ансамблю не були б такі значимі без послідовної копіткої праці його керівника, чудового акомпаніатора Миколи Качмара (під його керівництвом ансамбль досяг значних успіхів). За час існування ансамбль у складі Михайла Сорочака, Ігоря Мазура, Петра Марцішаускаса, Богдана Марчука, Михайла Яха та художнього керівника Миколи Качмара з виступами побували чи не в кожному куточку району. А ще в Кам’янко-Бузькому районі. Саме вони своєю виконавською майстерністю, цікавими програмами зацікавили пересічного слухача на своїх концертах так, що хочеться слухати, підспівувати, підтанцьовувати без упину.
Талановитість та виразність обробок пісень, спеціально розрахованих на поціновувачів високого мистецтва, виконавський рівень, висока художня цінність представлених у репертуарі творів багато разів пройшла "перевірку практикою", бо захоплює на концертах ансамблю слухачів різного віку та різних музичних уподобань.
Перебуваючи на одному із їх виступі, я бачила глибоке зворушення в очах людей, і серце сповнялося гордістю: це ж у нас, у нас на Жовківщині! Це ж відродження Духу України!
Хай і надалі несе у світ Радість, Любов і Злагоду срібнодзвінка пісня із Сопошина!
Зоряна ГУМНИЦЬКА.
