“Учитель життя” — Григорій Сковорода, як гасло часу, видатний український просвітитель, гуманіст, філософ, поет і педагог. Ще за життя Сковорода мав цінителя, який знаходив для нього тільки слова шани і любові. Цінитель цей — народ…
Народ і зараз вшановує Г. Сковороду, бо незважаючи на віддаль віків, він промовляє до своїх нащадків, як наш сучасник, засуджує віджиле, вітаючи нове, стверджуючи хвалу трудовому натхненню, як джерелу радості, щастя. Григорій Сковорода народився в сотенному містечку Чорнухах Лубенського полку, що нині на Полтавщині (Україна), у небагатій козацькій родині.
Працівники Жовківської районної бібліотеки для дорослих разом із педагогами навчально-реабілітаційного центру «Злагода» м. Жовкви у рамках тижня духовності підготували літературно-духовні читання «Григорій Сковорода — філософ у козацькому жупані». Про життєвий і творчий шлях українського мудреця і мислителя розповів учитель-вихователь Ігор Полуситок.
Ознайомлення з постаттю Г. Сковороди перепліталося з виконанням духовних пісень, читанням поезії, байок. Авторські вірші душевно декламувала поетеса Валентина Деркач. Отець Лазар представив постать Григорія Сковороди у духовному аспекті, адже філософ був дуже віруючою людиною. Присутні переглянули відеофільм про українського просвітителя.
Після здобуття початкової освіти в сільській школі з 12-річного віку Григорій навчався у Києво-Могилянській академії. Її бібліотека стала для нього джерелом знань. У навчанні був першим, і всі найкращі похвали належали йому. Вивчив латинську, грецьку, церковнослов’янську, польську, німецьку та інші мови, ознайомився з творами багатьох філософів та письменників, від античних до сучасних.
Г. Сковорода був надзвичайно талановитою і водночас скромною особою. Він став народним мудрецем і мислителем, освітянином і письменником, створивши і розкривши у своїх байках, віршах, філософських трактатах систему ідей, що стала передовою на той час. Творчість Григорія Сковороди стала ключем, який відімкнув двері в добу зародження нової української літератури, розквітлої на надбаннях давньої творчості.
Наприкінці 70-х років XVIII ст., після різних конфліктів із владою, Григорій Сковорода обрав зовсім новий і незнаний до того стиль життя, а саме — мандрівку. І ця мандрівка тривала до самої смерті, майже тридцять років. Була вона повна пригод, оповита переказами й легендами. У ній ніколи не розлучався філософ із Біблією, сопілкою або флейтою і своїми писаннями. Слава про нього йшла всюди, і кожний, чи то пан, чи то селянин, хотів його побачити й почути. Тож аудиторія його була дуже численною, різнорідною, і всі розуміли його — речника великої правди.
Уляна ЛАЩІВСЬКА.
