Головна Економіка Під час останніх президентських виборів на Жовківщині неефективно використали понад 30тис.грн. бюджетних...

Під час останніх президентських виборів на Жовківщині неефективно використали понад 30тис.грн. бюджетних коштів

139
0

Скільки можна "заробити" на виборах?

Знає "проффесор" Онишко

Майже місяць тому у нашому часописі ми зробили аналіз проведених виборів президента на Жовківщині. Тоді згадували про Окружну виборчу комісію ТВО № 122, в роботі якої було чимало «білих плям», що стосувалися фінансових операцій. Однак, щоб не бути голослівним, до закінчення перевірки  Фінінспекцією в Жовківському районі, робити якісь висновки ми не хотіли тому, що вважаємо своїм обов’язком друкувати тільки перевірені факти, а не так, як це роблять деякі видання на Жовківщині. Прискорила написання цього матеріалу і стаття в газеті «Жовківчанка» від 26 червня 2014 року, де шановний пан Юрій Онишко (голова Окружної виборчої комісії ТВО № 122, до якої входять Жовківський і Кам’янко-Бузький райони) представив себе, ледве не єдиним, «праведним мучеником» у боротьбі за проведення позачергових виборів Президента 25 травня 2014 року. На думку п. Онишка, у Жовківському районі «одні бандити». І всі державні органи, починаючи від голови РДА Богдана Юрдиги, голови районної ради Тадея Швая, СБУ, МВС, ДПІ та Фінінспекції у Жовківському районі тільки те й робили, що чинили на нього тиск з метою зірвати вибори і змушували перерахувати бюджетні кошти «туди, куди скажуть». Пан Онишко вважає, що майже половина членів ОВК – це «заслані козачки і козачки», які тільки тим і займались, що перешкоджали роботі комісії, намагаючись зірвати вибори. Та завдяки ледь не геройським діям львівського «проффесора» вибори на Жовківщині відбулися.  Нижчим рангом назвати нашого героя не можу, бо членів ОВК та голів ДВК, серед яких були вчителі, працівники культури, він називав доярками і колгоспниками. Не зрозуміло, чому в пана Онишка така відраза до селян. Адже завдяки праці хлібороба, доярки, ми маємо і хліб, і до хліба. Зрештою, більшість людей, які прославили Україну, є вихідцями зі сільських місцевостей.  Окрему увагу у своїй статті Онишко Ю. М. (надалі – «проффесор») приділив і районній газеті «Відродження», в якій, за його словами, «пани Швай та Юрдига підробляють бухгалтерами і практикують знання таблички ділення». Та розглянемо все за порядком.

Згідно з Законом  України «Про вибори Президента України» та ст. 24 п. 14, рішення про утворення дільничної виборчої комісії та про її склад підлягають оприлюдненню в засобах масової інформації у відповідному регіоні, у нашому випадку – на території Жовківського і Кам’янко-Бузького районів.  Відповідно до цього, 28 квітня 2014 року я, як редактор, звернувся до голови ОВК, щоб з’ясувати, чи буде комісія оприлюднювати цю інформацію у нашому часописі. Прочекавши у кабінеті ОВК близько 20 хв. (бо п. Онишко став дуже зайнятий, дізнавшись, хто я є), все-таки отримав інформацію від голови комісії, що дільничні комісії ще повністю не сформовані, а тому, як мені сказали, приходьте пізніше.

Вже тоді в мене виникла підозра, що я тут не бажаний гість, і де буде друкуватися інформація про склад ДВК, давно вирішено. Так, як на той час склад окружної виборчої комісії був повністю сформований, я попросив надати цю інформацію, щоб безкоштовно опублікувати у нашій газеті і з нею могли ознайомитись мешканці району. Відповідний лист ОВК за підписом голови я отримав наступного дня, і склад ОВК був надрукований у номері 18 за 1 травня 2014 року.

У зв’язку з тим, що  останнім терміном утворення ДВК було 6 травня 2014 року, цього дня я звернувся до голови ОВК пана Онишка про друк інформації в нашій газеті. На що «проффесор» відповів, що я запізнився, і друкуватись він буде у газеті «Ратуша»  (м. Львів), бо в нього від нашої газети «не надходило письмових пропозицій з  установчими документами». Я спробував довести, що був у ОВК тиждень тому і мені сказали звернутись 6 травня, та Онишко апелював тим, що до нього не надходило офіційного звернення.

Спантеличений такою відмовою, я почав телефонувати своїм колегам з видань в інших районах. Адже на цій посаді перебуваю менше року і, як редактор,  участі у виборах не брав. Однак мене запевнили, що за 23 роки незалежності України, які б вибори не проводились, редакція ніяких заявок у ОВК не подавала і не подає. Та й у Законі України «Про вибори Президента  України» навіть близько такого немає. Тим паче, згідно з цим законом  у нашому часописі (номер 13 за 27 березня 2014 року) було опубліковано розцінки за друкування інформації на період передвиборчої кампанії, які становлять 3,41 грн. за кв. см друкованої площі. В цьому легко переконатись, переглянувши відповідний номер. Я поцікавився у членів ОВК, яка вартість друку в газеті «Ратуша», та скільки людей проголосувало за таке рішення. І був дуже здивований, коли дізнався, що засідання комісії з цього питання взагалі не відбувалось, а інформацію про рух коштів  від голови ОВК вони отримати не можуть. Зрозумівши, що в ОВК нічого не дізнаєшся, я звернувся за допомогою до голови РДА Б. Юрдиги та голови районної ради Т. Швая. Адже редакція є комунальним підприємством Жовківської районної ради і отримує дотацію з районного бюджету. А тут додаткові кошти, які б могли поповнити районний бюджет, чомусь, направляються у м. Львів. До речі, чому такого ж питання не поставив «проффесору»  шеф-редактор газети «Жовківчанка», коли отримував для друку його статтю? Адже ця газета теж зареєстрована  в Жовківському районі, і відповідні податки за надані послуги, залишились би в районному бюджеті. Якщо у нас друк 1 кв. см. становить 3, 41 грн., а в «Жовківчанці», припустимо, було б 3 грн. за 1 кв. см., то звичайно, що перевагу треба було б надати цій газеті, і це — здорова конкуренція. Та, чомусь, «професор», коли транжирив державні кошти, цю газету не міг знайти, а коли писати брехню та нісенітниці, як тільки, так зразу?! Тому закиди у бік  голови РДА Б. Юрдиги та голови районної ради Т. Швая в тому, що вони цікавились, чому склад ДВК друкується в міській газеті «Ратуша», а не в районному часописі «Відродження» є недоречними. Адже за фінансовий стан районного комунального підприємства Т. Швай, теж несе особисту відповідальність. Зрештою, треба бути повним безгосподарником, щоб не реагувати, коли державні кошти з району забирають деінде.

Це була преамбула. А зараз піде найцікавіше, і ми дізнаємося хто ж насправді «практикує знання таблиці ділення». Так, як членам ОВК на інформацію про фінансові операції було накладено табу, ми провели власний аналіз цих подій, користуючись цифрами з ревізії фінансово-господарської діяльності ОВК Держфінінспекції у Жовківському районі. Та, перш за все, нас зацікавило те, чому саме у газеті «Ратуша» пан «проффесор» захотів друкувати   інформацію про склад  ДВК у Жовківському і Кам’янко-Бузькому районах.  Це видання є міською газетою Львова, і на території двох районів вона має аж одного передплатника. Виникає запитання: «Як мешканці району мали б почерпнути інформацію з цієї газети?». Склад комісії друкується, насамперед для того, щоб з ними могли ознайомитись жителі відповідних районів, а не жителі м. Львова. Це те саме, коли у «Відродженні» чи «Жовківчанці» друкували б склади комісій Яворівського чи Сокальського районів. До слова, майже всі ОВК у Львівській області подали цю інформацію у районних газетах тому, що переживають за свій район і бюджетні кошти, а суми чималі. Так газеті «Ратуша» ОВК ТВО № 122 було перераховано суму 78 250 грн. за надані друкарські послуги на площі 14 729 кв. см.. Відповідно до листа від 28.04.2014 р.,  газета «Ратуша» повідомляє, що вартість за 1 кв. см. площі становить 4 грн.. Та вже 5.05.2014р. іншим листом повідомляють, що, у зв’язку із зміною кегля (розмір шрифта) та площею друку вартість 1 кв. см. буде становити 5.00 грн.. Я поцікавився у фахівців та з’ясував, що розмір кегля на вартість друку 1 кв. см. – не впливає. Разом з тим,  друк у часописі  «Відродження» на чорно-білих сторінках становить 3, 41 грн. за 1 кв. см. площі та 3 грн. за 1 кв. см. в газеті «Життя і слово», що знаходиться у Кам’янко-Бузькому районі. Та, очевидно,  «проффесора» це мало цікавило і, вважаючи себе царем і богом на дільниці, він робив те, що йому заманеться. Із загальної площі друку 14 729 кв. см. на Жовківський та Кам’янко-Бузький район відповідно припадає 8 023 кв. см. і 6 706 кв. см.. Методом простих математичних розрахунків отримуємо: 8023 х 3,41 = 27 358,43 грн.; 6 7096 х 3,00 = 20 118,00 грн.; 78 250, 00 грн. – 27 358,43 грн. – 20 118,00 грн. = 30 773, 57 грн.. Неефективне використання державних коштів становить 30 773, 57 грн. А це, в умовах ведення бойових дій, 7 бронежилетів, які б могли врятувати життя наших хлопців на Сході України у зоні АТО. Чому мав місце такий відвертий «дерибан» державних коштів, а вірніше наших з вами коштів, можна лише здогадуватися. І це при тім, що «проффесор» знав, що його будуть контролювати та , очевидно, апетит приходить під час їжі. Окрема історія з автобусами, які фактично простояли, хоча мали здійснювати доставку бюлетенів у ОВК після закінчення виборів. За словами  голів ДВК,  для того, щоб скористатись їх послугами, треба було одночасно зібрати весь «кущ» разом, а це не менше 10-15 дільниць. Як таке можна було зробити практично, «проффесора» не цікавило, проте він легко укладає угоду з АТП на суму 109 000 грн.. Щоправда, коли цим почали цікавитись відповідні органи, то оплата була здійснена на суму 39 000 грн.. Відповідно до статті 28 п. 1 Закону України «Про вибори Президента України», основною формою роботи комісії є засідання, на якому приймаються та затверджуються усі рішення. До таких положень закону «проффесор» вніс свої корективи, тому всі рішення, які стосувалися фінансів, приймав одноосібно.

На підтвердження цієї інформації подаємо інтерв’ю з членами ОВК. Заради об’єктивності повідомляємо,  що  це люди, прізвища яких не фігурують у статті «проффесора», яких він називає «засланими козачками».

Олександр Кмін, член ОВК : «Ніяких кошторисів ніхто не бачив і не затверджував. Всі знали тільки приблизну цифру коштів, виділених на проведення виборів. Куди і на що підуть ці кошти, голова тримав у таємниці. Для прикладу, автобуси, які простояли цілу добу. Для кого вони були призначені, і скільки коштів заплачено, ніхто не знав. Вже після виборів, члени ОВК ініціювали засідання, на якому хотіли дізнатися, куди і скільки коштів витрачено. Однак голова відповів, що це питання не до нього, а до головного бухгалтера, та він зараз у казначействі і скоро буде. Чекали ми його майже 3 години. Так і не дочекавшись, пішли ні з чим.

Неприємна ситуація вийшла у нас з канцелярією. Я видавав канцтовари у Кам’янко-Бузькому районі. Якщо в актах прийому-передачі були одні цифри, то насправді виявились зовсім інші. Народ збунтувався, бо в отриманих пакунках виявилась недостача паперу, лінійок, ручок і т п. Така ж ситуація була і в Жовкві. Коли люди прийшли до голови ОВК Ю. Онишка і стали вимагати пояснення, він просто зухвало відповів: «Якщо маєте до мене претензії, то пишіть скаргу у ЦВК». А потім закрився у кабінеті від людей. Дуже зневажливе ставлення було до жінок. Голова постійно нарікав, що цей колгосп і доярки йому вже в горлі стоять. А по телефону комусь розказував, що у Жовкві одні бандити. Людина, скажу вам, невихована. Поваги до людей не має зовсім».

Назар Мотика, член ОВК: «Наш голова займав тоталітарну й ієрархічну стратегію правління, де усі стратегічні рішення приймалися ним особисто. При цьому вони доводились до всіх членів комісії із шаленим запізненням. Проте приймались завчасно, а потім члени комісії ставились у безвихідь, мотивуючи тим, що, якщо сьогодні ми цього не зробимо, то завтра вже буде пізно, і вибори будуть на грані зриву. Та незважаючи на дії голови, колектив ОВК дуже згуртувався. Адже перед нами стояло першочергове завдання: провести чесні і прозорі вибори. Із трьох поїздок у Кам’янку-Бузьку голова так і не знайшов часу, щоб поїхати з нами. Рішення про те, де закупляти канцтовари, чи потрібні автобуси для перевезення бюлетенів, де друкувати інформації про склад ДВК та інше, озвучувались нам постфактом. Єдиним рішенням, яке ставилось на голосування,  було затвердження загального кошторису видатків. Ми прийняли фактично палітурку. Що всередині, яка загальна сума, які статті, які пропозиції від постачальників послуг і матеріалів – цього ніхто не знав. Цей чоловік є серйозним стратегом, і всі свої кроки він продумував, наперед. Одного прекрасного дня голова приходить і каже: «Я замовив канцтовари». На запитання, в кого замовили і які ціни, відповідь була короткою: «Поки я веду переговори, сказати не можу». Через декілька днів нас ставлять перед фактом, що канцтовари вже доставили.

Щодо члена ОВК Мачіхи М. Я., до якого голова мав претензії, скажу що, маючи великий досвід роботи в ОВК, йому було важко миритися з такою тоталітарною системою управління, яку нав’язував пан Онишко. Та своїми порадами в організаційних питаннях пан Мачіха багато допоміг у роботі комісії. Щодо того, чи допомагала місцева влада у проведенні виборів, я готовий сказати, що так.  Можливо, на самому початку у голови ОВК з ними і були якісь непорозуміння, та коли почалася інтенсивна робота комісії, жодних проблем не було. Більше того, районна рада надала нам велику плазмову панель (телеекран), який стояв у коридорі. На екрані монітора висвітлювалося введення програмістами протоколів дільничних комісій. В технічному плані все було в порядку. Газету «Ратушу», в якій друкувався склад ДВК, я бачив двічі. Один раз в приміщенні ОВК у запакованому вигляді, другий – коли відвозили у Кам’янку-Бузьку і роздавали по два примірники головам ДВК. На вулицях, в перехожих чи магазинах цієї газети я не бачив».

Ось такі перипетії відбувались у нас, на Жовківщині, під час виборів. І це тільки видима частина айсберга. До чого б ще могла призвести діяльність «проффесора», якби ним вчасно не «зацікавились», можна тільки здогадуватись. Бо завдяки такому контролю на рахунку ОВК залишилося близько 250 000 грн. бюджетних коштів, які будуть використані на потреби держави, а не осядуть в чиїхось кишенях. А його нарікання на постійний тиск з боку влади та інших органів, не що інше як намагання відвести від себе увагу.

За браком друкованої площі, ми не змогли подати у цьому номері статтю начальника Жовківської міжрайонної Держфінінспекції Л. Дунець за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності ОВК ТВО № 122, де є ще чимало цікавих фактів. Тому запропонуємо її Вам, дорогі читачі, у наступному номері.

І, дай Боже, щоб таких «про-ФФЕ-сорів» головами ОВК у нас на Жовківщині більше не було.

 

Євген Вегера.