Головна Інтерв'ю Чого Ви очікуєте від 2015-го року?

Чого Ви очікуєте від 2015-го року?

210
0

Немає жодної людини, яка б у новорічні свята не замислювалася над майбутнім. Без прогнозів зрозуміло: 2015-й буде роком випробування українців на міцність та силу духу. Більшість переживає, як вижити у такий скрутний час, як забезпечити родину і яке майбутнє чекає дітей.

Андрій, 35 років, продавець.

— Зараз я в очікуванні ще одного синочка. Так, я щасливий у Бога, бо маю сім’ю, маю для кого жити, маю для кого працювати. Однак на тлі оцих найщасливіших моментів у моєму житті, хотілось би хоча б невеликого, однак вагомого підвищення заробітної плати, покращення побутових та житлових умов для родини. Усім відомо, наскільки дороговартісно сьогодні виховувати діточок у нашій країні. Але це наше щастя, наші квіти, наше майбутнє. Сподіваюся, що у новому році українці дивитимуться один на одного щиро, відверто, з добрими намірами, не заздрячи, а ще любитимуться і поважатимуть один одного. Саме тоді й запанує мир та злагода не лише у наших родинах, а й у всій Україні.

Параскевія Василівна, пенсіонер.

— Згадуючи минулий рік, навіть не можу пригадати у ньому якихось радісних подій. Навколо нас війна: безглузда, жорстока, не-зрозуміла. Багато моїх родичів проживає у Російській Федерації, очі обливаються слізьми від тієї думки, що війна точиться із країною, де твої рідні.

Сьогодні дуже важко говорити, чого я очікую у новому році. Передусім нормальних добросусідських стосунків із Росією. Таким, як я, старшим людям, бажаю підвищення пенсії. Але й це не головне. Людяності та стриманості.

Михайло Нестор, сільський голова Надичів:

— Наш український народ як завше з вірою дивиться в майбутнє. І не є виключенням 2015 рік. Передусім, очікується все-таки миру, не говорячи, що треба бажати один одному здоров’я, внутрішнього спокою. Щоб Господь Бог послав для нашої України єдність, одні думки, одні бажання, стремління й у цьому. Я думаю Україна переможе.

А як голова ради,  я деяких речей стосовно місцевого управління не розумію. Прикро, що голова буде керувати виключно апаратом управління, так як установи, підпорядковані сільській раді, забирають. Стосовно дошкільних установ та Народних домів, які, згідно з бюджетом на 2015 рік, мають перейти в підпорядкування районних відділів освіти і культури. Як у цьому випадку виплачувати зарплатню? Мені здається, ця реформа – це дорога в нікуди. Тому, що не може будь-який депутат чи чиновник переживати більше за установи, які розміщені на території ради, від сільського голови, якому довіряють люди. На моїй території розміщені чотири школи, п’ять Народних домів і два дошкільні заклади. Сьогодні від голови забрали все, а сидіти і протирати штани, наприклад, мені нецікаво…

Ярослав Малиш, секретар-референт єпископа

— Я молюся і очікую тільки миру. Очікую, щоби наші хлопці швидше повернулися з війни додому і, щоб наша Україна була єдина. Я вірю, що це буде. Ми розуміємо, що це є радше боротьба не народів, а боротьба темряви над світлом добра. І все одно добро завжди перемагає. Ми переможемо. Нам усім бажаю віри. Віри в усьому. Найперше вірити в Бога, бо з Богом ми ніколи не програємо. Звичайно, ми маємо перетерпіти, перейти певні труднощі, але віра нас гріє, тримає і нам треба нею жити…

Людмила Михайлова, м. Жовква:

— Прихід нового року вселяє у душі людей надію на краще, віру у перемогу добра. Як і увесь український народ, очікую мирного неба, щоб бійці повернулися з фронту живими, щоб спали спокійно їхні дружини і матері. Розумію, що нас очікує дуже складний рік. Хай він буде складним, але не таким кривавим, як 2014-й! Труднощі можна перебороти, а людські життя, Небесну Сотню та Небесну Тисячу не повернеш. Але це відчуття великих втрат має вести нас не до розпачу, а до активної участі у соціальних перетвореннях.

Найголовніше — в якій країні ми житимемо завтра, в якій країні житимуть наші діти і внуки. Тож яким буде прийдешній рік, залежить від кожного з нас — і від тих, хто взяв на себе відповідальність за наведення ладу у державі.

Бог послав Україні складні випробування. І лише самовідданою працею згуртованої української родини ми з гідністю подолаємо усі труднощі, зміцнимо нашу державність. І вже на цьому фундаменті цеглина за цеглиною вибудуємо сильну успішну Україну. Саме цього очікую у прийдешньому році.

Надія Білець, пенсіонер:

— Що чекаю у новому році? Найбільше, гадаю, цього прагнуть усі, щоб в Україні нарешті настав мир, щоб кожна людина дочекалася свого сина, чоловіка, брата зі зони бойових дій. Тільки тепер ми зрозуміли, що таке мирне небо. Як і в колядці «Настав сумний вечір», нинішні події повторюються, бо не кожна сім’я вечеряла зі сином чи батьком. Відбиток суму чи біль втрат переплелися із різдвяною радістю.

Особисто я, як і щороку, планую сільсь-когосподарську працю. Така дійсність хлі-бороба: один врожай зібрав — про наступний подбай. І так з року в рік. Але дуже прикро, що наша важка і мозоляста праця так не ціниться. Восени виорали сорок сотих поля, заплатили 650 грн. Навесні треба скультивувати, щоб посіяти зернові, купити насіннєвий матеріал. Як, дасть Бог, вродить врожай — треба зібрати. З подорожчанням пального цього року, мабуть, послуги комбайнерів становитимуть 20 грн. Мішок селітри коштує 400 грн. Чи ж буде зиск від вкладеного?  Ми звикли працювати на землі, але про заробіток мова не ведеться. Переживемо усі труднощі, хай лише запанують мир і спокій у державі.

Тетяна, 18 років, студентка:

— Вірю в те, що в нашій країні у цьому році запанує мир, закінчиться війна на сході України, і наші хлопці повернуться з неї переможцями. Думаю, що 2015-й рік стане роком побудови нового життя для кожного українця за усіма європейськими стандартами, в тому числі і заробітними платами, соціальними виплатами. Оскільки я навчаюсь у виші, то хочу, щоб освіта стала більш доступною для студента в комерційному плані, аби кожен отримував диплом за свої знання, а не за корупційними освітніми схемами та не завдяки хабарам. Сподіваюсь, що цей рік принесе мені як молодій особі, яка прагне розвиватись і жити в цивілізованій проєвропейській країні, нові реальні можливості самореалізації на навчально-професійному та особистому рівні.

Андрій, 44 роки, будівельник:

— Очікую в цьому році справжніх змін у країні стосовно рівня життя простих людей. Думаю, що кожен заслуговує на те, щоб гідно заробляти, жити в демократичній країні та отримувати від цього задоволення. Думаю, що цьогоріч  буде розв’язано військовий конфлікт на Сході. Сподіваюсь, що та революція, яку розпочав Майдан, буде доведена до логічного кінця нашою владою. Хочеться вірити в те, що в країні стабілізується економічна ситуація, та буде знищена багаторічна корупційна система. На професійному рівні хочу, щоб була стабільна робота та хороший дохід. В особистому житті очікую нових, яскравих та позитивних вражень.