Головна Історія Наш земляк — поет, перекладач – Євген Горницький

Наш земляк — поет, перекладач – Євген Горницький

288
0

Народився у Жовкві 25 листопада 1859 року в родині урядовця Юліана. На формування світогляду Євгена Горницького перед усім мав вплив батько, який, за визнанням сина, був демократом і приятелем селян. Мати Христина, дочка о. Василія Товарницького, пароха і декана в Старій Солі (Старосамбірщина) спричинилася до національного усвідомлення сина.

Часті переїзди батька позначилися на географії навчальних закладів, у яких Є. Горницький здобував освіту: народні школи у Стрию і Львові, гімназії у Бучачі, Самборі, Вадовіцах, Львові і Перемишлі. В ці роки, за свідченням Євгена, «заключив я з колегами русинами… сердечну дружбу, загравалисьмо взаємно в патріотизм, старалися всюди виступати різко як русини, всюди публічно (наприклад, по склепах) по руски говорити». В 1877 році був прийнятий до семінарії у Відні. Крім богословських наук слухав лекції з історії і географії на філософському факультеті Віденського університету. Богословські студії закінчив у 1881 році. В лютому 1882 року одружився з Йосифою, донькою священика Діонізія Ланицького, капелана у Вороблячині, що біля Рави-Руської. «Через молодий вік, — пише Горницький в автобіографії, — не міг бути рукоположений і сидів у тестя до листопада 1882 року. У грудні став сотрудником в Потеличі». В наступні роки працював священиком у Брониці біля Дрогобича,  Довгомостиськах коло Судової Вишні, знову в Потеличах, у Коритниках біля Перемишля. У цей період, як пише Є. Горницький, «раз по раз злощасна доля давила  всяку свобідну думку і енергію». У 1887 році він заразився від хворого на тиф (газети повідомили прізвище в рубриці померлих), у наступному році помер єдиний брат і тесть, у 1889 році відійшов у вічність батько, у 1890 році погоріла хата.

Від жовтня 1891 року і до останніх днів Горницький був парохом Рави-Руської. На цей  період припадає розгортання його активної громадсько-політичної діяльності, якій, незважаючи на зайнятість церковними справами і вихованням шести дітей (син Юліан (1894-1965) теж став священиком), віддавав багато часу. З його ініціативи у Раві-Руській у 1896 році було створено повітове політичне товариство «Равська- Руська Рада», в якому виконував обов’язки заступника голови, таку ж посаду він займав і у філії «Общества Качковського». Як голова філії товариства «Просвіта», домігся організації у Раві-Руській читальні цього товариства, до якої в день відкриття 21 листопада 1904 року записалося 65 равчан. Закликав до того, щоб кожна домівка стала маленькою читальнею.

Важливе місце в житті Є. Горницького займала літературна і наукова діяльність. У дванадцять років почав писати вірші, у старших класах гімназії пробував свої сили на перекладацькій ниві. У 1879 році в журналі «Весна», що виходив у Коломиї під редакцією Ісидора Трембицького (помер 23 липня 1922 р. у Раві-Руській) опублікував оповідання «Хуторянка» і статтю «Журналістика в Росії», у львівському журналі «Зоря» — оповідання «Сон». У цьому ж часописі були надруковані «Записки топографічно-історичні о стародавнім містечку Потилич» (1890). У листопадовому і грудневому числах краківського журналу «Рrzeglod Powszeczny» за 1890 рік Є. Горницький опублікував статтю «Руські партії в Галичині і руське духовенство», у цьому ж році газета «Посланник» вмістила його статтю «Коротке пояснення Богослужіння греко-католицької церкви».

Як й інші представники українського духовенства, Є. Горницький уважав своїм обов’язком знайомити галицького читача з творами зарубіжних класиків. Перекладав з німецької і французької мов. Окремі з перекладів були опубліковані.

Упокоївся отець Євген Горницький у Раві-Руській 30 листопада 1913 року і похований на міському цвинтарі. На його могилі вдячні парафіяни спорудили капличку.

Ярослав Серкіз, доктор філософії.