Це свято завше особливе. На кожному шкільному подвір’ї створює воно свою неповторну атмосферу, свій незабутній антураж. День, коли дзвоник дзеленчить винятково дзвінко та мелодійно, а обличчя вчителів, учнів, їх батьків випромінюють неприхований позитив, справді гарний та бажаний. І не тому, що напружені шкільні уроки, шумні, галасливі перерви та позакласні години залишились позаду. Він — наче рубіж, з якого починається новий відлік іншого часу. Для кожного школяра — на щабель вищий, для випускників — той, за яким великий незвіданий шлях.
Та, либонь найособливіше свято Останнього дзвоника для дев’ятикласників неповносереднього шкільного закладу. Бо вони — сьогодні випускники, та попереду — продовження навчання в іншій школі для отримання середньої освіти, а це — нові учнівські будні, більші вимоги і потреби. І навчання у рідній школі акумулювало їх сили фізичні та розумові, щоб зустрітись із новизною впевнено, без остраху. Водночас, пам’ятаючи про своє коріння, про свої шкільні витоки, за якими нелегка праця та віддана любов їх наставників.
Дванадцять дев’ятикласників були в центрі уваги шкільного та педагогічного товариства на шкільному подвір’ї села Сулимова минулої п’ятниці. Розділити урочистість події зібрались вчителі, молодші шкільні друзі, односельчани. Аби увікопомнити цей день у фотографіях, у відео, навідалось чимало фотографів та оператор. А вони, по-дорослому серйозні, у вишиванках, із квітами та солодкими подарунками, із задоволенням слухали та говорили. І відчували, що це їхній день. Бо навіть батьки були, як ніколи, поруч — стояли разом із ними на святковій лінійці. І це надавало усім упевненості, віри у щедрості завтрашнього дня.
Щирими, теплими та зворушливими були звернення до школярів їх наставників. Вітання із закінченням навчального року, грамоти за успіхи в навчанні та активній шкільній роботі, за досягнення у спорті та олімпіадах належали кращим учням, були згадані подячними словами також вчителі, священики місцевої церкви, батьки. Як годиться, переднє слово належало директору школи Володимиру Хемичу. Умілий керівник, за плечима якого більш як десятилітній досвід роботи, зумів створити дружній, професійний, боєздатний колектив, що випустив у світ не один випускний клас.
Добре, патріотично повчально звучали виступи отців Григорія та Романа. Увага до підростаючого покоління, наука дітей щоразу дає свої плоди, виховує гідне майбутнє Сулимова. До слова, о. Роман Малькевич — на особливому рахунку редакції, свої шкільні діяння він виносить на сторінки районки, тим самим пропагуючи здоровий спосіб життя, відкриваючи для читачів нові цікаві духовні пріоритети.
Не обійшлося на святі і без пісень. Ведучі Павло Мельник та Соломія Бута запрошували до мікрофону і юних місцевих співаків. Гарно, мелодійно співали дівчата. Семикласниця Марія Кушпіт заполонила присутніх твором про маму, учениця 4-го класу Таня Цвик зворушливо виконала пісню про школу. Щемливо відгукнулись у серцях школярів слова про найдорожчу людину, ностальгічно зазвучала мелодія про школу для випускників. Ще раз відчули вони нотки розчулення, коли до них зверталися перша вчителька Галина Чигін, класний керівник Оксана Процик та мати Надія Юрків. Остаточно засвідчили прощання зі школою яскраві синьо-жовті стрічки із написом "Випускник-2014", які почепили випускникам на рік молодші їхні товариші.
Пройдуть літа, будуть ще спроби і бажання навчатись і вчити, підкорювати дивовижний світ науки. Та завше всі стежини повертатимуть цих дванадцятьох хлопців та дівчат у рідну школу, на це шкільше подвір’я з викладеними пелюстками півоній і папороті у вигляді шкільного дзвоника та слів "Щасливої дороги!". Бо саме звідти, де черпали знання та наснагу, проліг їх шлях у доросле життя.
Ярослав ГЛУТКОВСЬКИЙ.
P.S. Дирекція школи щиро вдячна завідувачу Народного дому Ользі Ткач за допомогу в озвученні заходу.
