Головна Поезія Поезія Олени Кордоби

Поезія Олени Кордоби

210
0

Мамо! Пам’ятаєш, було це ще вчора:

Вересневі сади у замріяних пахощах сну,

Журавлині ключі, їхня з вітром тужлива розмова,

Тихий легіт, що кликав відлунням весну.

Чи здавалось, що час пролетить непомітно,

Потьмянить твої очі, що завжди чекають мене,

І востаннє дитячі роки посміхнуться привітно…

Чи здавалось тоді, що дитинство мине?

Що виростуть вчорашні малюки,

Вплетуть у коси юність волошкову,

І знов, як вперше, поведуть батьки

Нас вже востаннє в рідну школу.

І знову сльози  в батьківських очах,

Гомін пісень, в букетах барви квітів,

Тремтять прощання й дяка на вустах, —

Уже такі дорослі ваші діти.

Спасибі, вчителю, за правду і пораду,

Відкрите серце і любов, й тепло.

В твоїх очах шукала я завжди розраду,

Я дякую за радість і добро.

З  тобою перші злети і падіння,

Що посріблили скроні завчасу,

Завдячую за віру та терпіння,

Назавжди в своїм серці збережу.

Я дякую щиро, батьки й педагоги,

За той незабутньо проведений час.

Куди б не завели життєві дороги,

Ми завжди вертатимем, знову до Вас.

Прощавай, наша школо, бо ми вже не знаєм,

Коли стрінемось знову колись.

Журавлями у вирій  на зорі відлітаєм,

Тихо просимо: рідна, за нас помолись.

Олена КОРДОБА,

випускниця Глинського НВК.