Три доби без електрики
Нинішні реалії важко уявити собі без енергопостачання. Тож, коли з якихось причин у домі зникає світло, починається цікаве «темне» життя. Навіть у світлий період доби.
Яким потуранням піддалися обділені електроживленням мешканці, можна переконатися на прикладі одного із сіл, що недалеко від Жовкви. До їх числа, до слова, потрапив і я.
Енергія пропала перед тим, як по телебаченні мали транслювати матч «Карпати» — «Олімпік». Певних моральних збитків зазнала частина шанувальників галицького клубу, бо бодай переглянути кінець поєдинку, не кажучи вже про «Профутбол»,
не було ніякої змоги: живлення відновили лишень за три доби. Вже цього вечора потерпіла і певна частина прекрасної половини людства: передачу «Слідство ведуть екстрасенси» довелось пропустити.
Вкладалися спати раніше, аніж зазвичай, із настанням темноти (без вентилятора). Та ще довго заснути не могли сусіди того господаря, що виявився завбачливішим та заможнішим, і придбав для таких випадків бензиновий генератор. «Диво» автономного живлення гуркотіло до півночі; крізь відчинені вікна, що притаманно цій порі року через духоту, звуки були особливо чіткими. Зате на всю околицю лишень у власника генератора садиба була освічена і в будинку, ніби й нічого не сталося, працював телевізор.
Наступного ранку чоловіки змушені були іти на роботу в непрасованих сорочках, а жінки — в таких платтях, яких не треба прасувати. Я ж вдався до іншої тактики: взяв із собою на роботу праску та пом’яту сорочку. На щастя, у Жовкві світло було.
У домах у крані не стало води, бо не працював насос, довелось згадати про криниці.
Та найбільша увага була прикута до холодильників. Відсутність холоду призвела до швидкого псування всього, що було у них. Тож ковбасою, яку не встигли з’їсти, поласували наші чотириногі друзі: коти та собаки. Господині ж змушені були передчасно варити свіжі супи і в такій кількості, щоб не залишати на наступний день. І можна лишень поспівчувати господарям, які, готуючись до весілля, закололи перед тим кабанчика.
Ще через день почали поволі розряджатися мобільники та андроїди, залишаючи частину молодого покоління, тієї, що не зайнята сільськогосподарськими роботами, без цікавого дозвілля (адже на календарі — канікули).
Головною темою для розмов уже стала не погода, а світло. Кожен по-своєму висловлював своє обурення, не забувши при цьому згадати нинішню владу. Ті, що мали можливість побувати за кордоном, наводили порівняльну характеристику. І була вона, зрозуміло, далеко не на нашу користь.
Багато хто намагався з’ясувати причину відключення. І, певно, тільки поодиноким удалось щось дізнатися. Та, що сталося достеменно, знають лише ті, хто проводив упродовж цих днів пошуково-ремонтні роботи. І, звісно, головна причина, до якої схиляються всі, це наслідки негоди (влучила блискавка в трансформатор, пошкоджений силовий кабель тощо). Про моральні та матеріальні збитки мовчать. Хіба можна відсудити якусь компенсацію? Та і хто буде цим займатися?
Утім у цій історії є й позитивні моменти. Найперше, абоненти зекономили на оплаті за електроенергію. Далі, дорослі лягали спати із заходом сонця, а не засинали під телевізор, в якому демонстрували фільм жахів. Згадували молодечі часи. Тож зранку прокидалися бадьорі й енергійні. Відключення пішло на користь і молодому поколінню. Вони, позбавлені «стрілялок» на комп’ютерах, раптом зрозуміли, що можна просто поганяти м’яча у дворі чи пограти у «класики». Відтак повноцінно зрозуміли, що таке корисне і цікаве дозвілля…
Усе стало на круги своя, коли енергоживлення відновили. Та не встигли холодильники повністю заморозитись, як наступного ранку світло знову відключили. Виявилось — для профілактики. Як кажуть, війна — війною, а графік відключень — за розпорядком. Утім, цього разу нам уже не звикати…
Тарас НЕВГАМОВНИЙ
