Березневі дні не дуже радують нас теплом, температура почасти коливається від мінусової до десяти вище нуля. То дощ, то мокрий сніг, то поривчастий холодний вітер…
Утім, як тільки випаде погожа днина, і весняне сонце заласкає першим теплом землю, господарники виходять у поле. Швидше за інших це зазвичай роблять на угіддях, що біля Львова, зокрема, у Великих Грибовичах. О цій порі на своїх присадибних ділянках зустрінеш чимало людей, як і силу-силенну створених їх руками міні-парників під плівкою.
Робота на землі — в радість
Зупиняємось біля однієї з осель, де на своїй ділянці порається чоловік. Вітаємось та знайомимось. Невдовзі газда, якого звати Іван Якович Грицак, щедро ділиться своєю методикою вирощування городини.
Разом із дружиною Олексадрою Йосипівною обробляють 15 сотих землі. На час зустрічі під плівкою, захищені від холоду, проростали цибуля, щавель, морква, редиска, буряк, рання картопля тощо. Господар готував ділянку для висіву капусти.
Звісно, обробити таку площу вдвох ручним методом було б непросто. На допомогу прийшов мотоблок. Увесь наявний до нього сільськогосподарський реманент дозволяє дотримуватись всіх агротехнічних вимог. Тож і врожаї сім’я збирає добрі. На рік в окремих випадках можна отримати до чотирьох зборів городини.
Досвід та практика в Івана Яковича (а він на сільськогосподарських роботах головний) неабиякий. Відтоді, як прийшов чоловік у зяті до Великих Грибович, минуло чимало літ. Пам’ятає господар ще ті часи, коли тільки-тільки в агрономії почали застосовувати прозору плівку. До того, аби пришвидчити ріст рослин, їх покривали чорною, незбавляючи світла.
Вирощене подружжя Грицаків збуває у Львові на «Шуварі» та на ринку, що на вул. Грінченка. Часто можна бачити їх і в Жовкві, на великому базарі, що працює в суботу. Попит є, адже товари — екологічно чисті: у якості підживлення ви-користовується лишень органіка. А найкраще купується городина перед святами — на кшталт Великодня, Трійці, Спаса тощо.
Є в п. Івана і свої «секрети» у вирощуванні сільськогосподарсь-кої продукції. Впевнений чоловік, що восени город паринати треба обов’язково, а також переконаний, що, аби виростити хороший врожай часнику, упродовж його росту намагатися якомога менше рухати землю: бур’ян тут — не перешкода. В асортименті вирощеного є й особливі рідкісні культури: кіндза, рукола, базилік.
Для Івана Яковича праця на землі — в радість. Завдячуючи мотоблоку — фізично відносно неважко, а чисте повітря, сонячні ванни — лишень на користь здоров’ю. Нині грибовичанин — вже давно пенсіонер, та почувається щасливим і задоволеним. А у вільний час свої знання та любов разом із дружиною передають нащадкам — своїм онукам.
Було б бажання працювати
Іншого місцевого господарника — Юрія Білого — вдома застати не вдалось. Весняний день покликав його теж у поле. Там, за селом, на 1,5-гектарній площі, садили ранню картоплю.
Власне, ця культура є головною серед інших, які вирощує сім’я. Дотримання технології виробництва картоплі дає добрий вислід, тож, як тільки наближаються агротехнічні строки, Юрій Нестерович організовує сімейний підряд, і всі дружно беруться до роботи. Найбільш сприятливими до місцевості обрано сорти «Лорд» та «Рів’єра», що вирізняються добрими сходами та смаковими якостями. Вчасно використаний посадковий матеріал (картопля має прогрітися на сонці, аби позеленіти, та покільчитися), попередньо захований під агроволокно, може дозріти вже в середині травня.
Прибувши після п’ятнадцяти-хвилинного нашого очікування, п. Юрій люб’язно погодився поспілкуватися. Сільським господарством займається давно. Мабуть, генетично любов до землі передалася від батьків, що славились доброю господаркою. Пригадує, які були колись смачні у них засолені у великій бочці капуста і огірки, як вдало компонували вони до будь-якого гарніру. Може через це й здоровіші були малими, що споживали стільки вітамінів (без жодних ГМО). І сьогодні у сім’ї — квасять капусту, от тільки значно менших обсягах. Що вдієш, пріоритети змінились, а з ними погіршились і наші фізичні кондиції, вважає співрозмовник.
Окрім згаданих інгредієнтів, вирощує пекінську капусту, цвітну, цибулю, редьку, ріпу. Колись садив до 2000 кущів помідорів, тепер — лишень 600, та сорт особливий, смакові якості вражають. А впродовж сезону дозріває на угіддях Білого 3-4 урожаї різних салатів.
Звісно, обробити свої площі вручну було б неможливо, та до якогось особливого технічного забезпечення аграрій не вдається. З усіма роботами справляється Т-25. Тракторець із необхідним сільськогосподарським реманентом надійно служить вже чимало часу.
На запитання «Чи можна на землі доробитися?» Юрій Нестерович ствердно відповідає «Так!
Було б тільки бажання та підтримка, а необхідні знання з часом набудуться».
Його слова підтверджуються результатом. Як кажуть, у хаті є хліб і до хліба. Колись стареньку «Ниву» замінив нині вмістимий бус, що служить перевізником вирощеної продукції з поля на ринок. А саме обійстя говорить про те, що живе тут господар, у повному розумінні цього слова.
До речі, як свідомий громадянин та патріот своєї країни, п. Юрій вболіває за інтереси своїх співвітчизників, разом із тисячами інших активно влився в загальнонародний спротив на столичному Майдані.
Ярослав ГЛУТКОВСЬКИЙ.
