Кожна країна, кожен регіон, навіть невеличка околиця мають свою прикметну ознаку, яка їм не дає загубитися у вселюдському розмаїтті. Це може бути географічний об’єкт чи місце, де відбувалася якась вікопомна подія. На Жовківщині, у селі Зіболки — третя ознака. З цієї малої батьківщини в’ється коріння роду Пастернаків, до якого належить великий українець, археолог, етнограф, музейний громадський діяч – Ярослав Пастернак. Сьогодні можна стверджувати, що цей регіон не є нічим гірший за будь-який інший. Адже звідси походить багато визначних постатей. Галичина дала світу великих особистостей: таких як Соломія Крушельницька, Лесь Курбас, Богдан Лепкий, Степан Бандера і Ярослав Пастернак.
Минулого тижня для району, зокрема для Зіболок, відбулася знакова історична подія – у Зіболківській загальноосвітній школі відкрито пам’ятну дошку на честь Ярослава Пастернака.
Цьогоріч виповнилося 45 років від дня смерті та 122 — від дня народження видатного археолога, етнографа та музейника. В українській археологічній науці він займає одне з провідних місць. Саме на його долю випала висока місія розкриття давніх таємниць літописного княжого Галича – величного та багатолюдного міста середньовічної Європи та інших старожитностей Галичини, зокрема і Жовківщини. Завдяки науковій діяльності вченого і членів його сім’ї значно збагатилися музейні збірки Національного музею у Львові, Львівського історичного музею. Важливим для вітчизняної історії є науковий доробок Ярослава Пастернака та його батька Івана Пастернака.
…Родина Пастернаків походить з невеличкого присілка Верени, що біля села Зіболок. Генеалогічну лінію сім’ї з певністю можна виводити від діда Івана – заможнього сільського господаря, що успадкував близько 100 моргів поля. Ім’я прадіда Я. Пастерника не збереглося. З родинних переказів відомо, що він одружився на місцевій полячці Лісовській. 1881 року у спілці з родичем Матвієм Лісовським Іван Пастернак власним коштом спорудив дерев’яну каплицю св. Миколая і жертвував 2 невеликі дзвони. Він же склав на утримання літургічної каплиці суму в сто гульденів та призначив для місцевого пароха в Зіболках один морг поля, щоби двічі на рік проводилась Літургійна служба. Поважне становище Івана Пастернака в громаді, загальна повага та шана у повіті засвідчена обранням його депутатом Жовківської повітової ради від сільської виборчої курії. У подружжя Івана та Євдокії, що походила з родини Чучвар, народилося 6 дітей. Молодшого Івана – батька відомого археолога Ярослава, віддали на навчання до народної школи у Жовкві, згодом до Львівської Академічної гімназії. По закінченню 1885 року з відзнакою гімназійного курсу, І. Пастернак вступив до Львівської духовної семінарії і паралельно навчався на теологічному відділі Львівського університету. Філологічні вподобання дали поштовх Пастернаку до літературної діяльності. Увесь гімназійний період він невтомно формував власну бібліотеку, яка мандрувала з ним, поки не опинилася в рідному селі Зіболки, що на Жовківщині. Перед висвяченням у священичий сан Іван Пастернак одружився з донькою пароха села Тростянець Ольгою Мацюрак. У 1891 році отримав призначення на посаду помічника пароха в м. Хирів Сокальського деканату. 2 січня 1892 року в сім’ї з’явився на світ первісток, якого в місцевій церкві Різдва Пресвятої Богородиці охрестили Ярославом. У 1910 році Іван Пастернак з родиною переїздить у село Зіболки. Вони оселяються в спорожнілій церковній парохії. Іван обіймає посаду місцевого священика до самої смерті 1954 року. Він веде активну громадську роботу в селі, бере участь у суспільно-політичних процесах, займається просвітницькою діяльністю. Доля його дітей склалася по-різному…
Досліджуючи рід Пастернаків, дізнаємося, що Ярослав 1922 року вступає у Карловий університет у Празі. В 1947 році захистив звання кандидата наук, а 1961 р. здобув вчену ступінь доктора наук. Фундаментально досліджуючи крейдяні відкладення, стає почесним членом НТШ та інших наукових товариств, також членом редакційної колегії «Па-леонтологічного збірника». Останній раз відвідував Зіболки у 1989 році. Найцікавішим є те, що саме Ярослав Іванович проводив розкопки в Золотій Празі і мав нагороду від чеського президента Томаша Масарика. Він став першим українським професором кафедри археології. І найцікавіше, що в Ленінграді, виступаючи з доповіддю «Руский город Галыч», він виголосив її на українській мові. Що було немислимо на теренах, мабуть, усього радянського союзу.
Село Зіболки займало виняткове місце у житті Ярослава Пастернака, сюди він повертався після подорожей і походів, тут знаходив відпочинок та допомогу близьких. Істо-рія села і весь колорит сільського побуту увійшли в його свідомість та наукові прагнення. Вивчаючи минуле Зіболок, опублікував декілька заміток про звичаї та традиції села, зокрема про весільний обряд…
У відкритті пам’ятної дошки взяли участь і районне керівництво, і депутати, і громадськість села, і священнослужитель, а також родина археолога Пастернака в особах внуків сестри Антонії — Оксани Мікули та Анісії Лагодської і правнучки Христини Перегон.
Ідея вшанування пам’яті видатного діяча визріла ще рік тому. Завдяки підтримці однодумців та ініціативній групі у складі Ірени Жук – директора Зіболківської ЗОШ, Василя Пазиняка – громадського діяча, Івана Бокала – депутата Львівської обласної ради, Івана Сварника – історика-архівіста, і, насамперед, завдяки Ірині Кіянці – депутату Жовківської районної ради довга пошукова робота увінчалася успіхом. Великий син української землі повернувся на свою Батьківщину.
Професора і доктора Пастернака немає серед нас – але живе його праця, в якій він відкрив нам минуле нашого народу і тих часів, коли історії ще не писали пером, а важкою боротьбою щоденного життя, боротьбою за існування.
Зоряна ГУМНИЦЬКА.
