Минулого четверга усіх почестей мали удостоїтися психологи. Адже, згідно з календарем, це був їх день. Що тут скажеш… Професія — непроста, начебто зрозуміла, але…
Психолог — така сама людина, як і всі, звичайні смертні. Він так само їсть, п’є, ходить на роботу (або не ходить, а веде приватний прийом), хворіє, зривається і кричить, гнівається, лається матом, впадає в депресію, страждає від самотності, худне, кидає курити, любить ганчірочки і хорошу косметику (якщо це жінка), машини (якщо чоловік), має або не має дачу (город), лікується від нежиті за 7 днів і інше… Словом, ніщо людське психологам не чуже.
А ще вони вивчають психологію людини, її психічні процеси. Тлумачать, що таке емоції і почуття, і чим вони відрізняються. Вчать, як володіти своїми емоціями та почуттями, як «зливати» надлишки. Як бути з самим собою і своїми «тарганами» на «ти». Як любити себе. Та багато всього. Акцентуючи на тому, що мудрість приходить не з віком, а з досвідом. І незважаючи на все, й у них трапляються проблеми. І їм не завжди хочеться бути психологом.
«Іноді хочеться бути звичайною людиною, — зауважує в розмові молодий учитель психології КЗЛОР «Жовківська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів» Олена Петрова. — У кожного психолога своя методика роботи. Я, наприклад, працюю з дітьми, які в дечому відрізняються від інших і більше потребують уваги. Інколи їх необхідно просто вислухати, поговорити (так, я володію мовою жестів, довелось вивчити – сміється), дати і покричати… Але діти для нас завжди залишаться дітьми. І усі вони потребують любові, передовсім, підтримки, розуміння.
— Психологія – це наука про стосунки, — продовжує Оленка. – Нам необхідно шукати те, що в людей хороше. І діти навчають нас цього, адже ми усе те уже забули. Ми забули ту щирість, відвертість, відкритість. І у кожному дні можна знайти частинку позитиву. Звичайно, особливість роботи психолога у тому, що необхідно переключатися. Робота роботою, а все, що поза нею, другорядне. Ще дуже важливо у моїй роботі: знайти підхід і до дитини, і до вчителя, і до батьків. Своєрідна тріада. Я допомагаю своїм вихованцям знайти себе, а батькам — сприймати своїх дітей такими, якими вони є. Тобто, намагаюся допомогти їм дорослішати. А дорослішати – значить стояти на своїх ногах, не боятися попросити допомоги, бути готовим прийняти відмову і не боятися звернутися за допомогою знову, якщо виникне необхідність».
У кожної людини свій шлях. Кожна людина сама знає вирішення своїх проблем. Просто вона сліпа у своїх почуттях, у своїх образах, гніві, душевному болі. Роль психолога полягає в тому, щоб допомогти крізь сльози побачити, що світ не так вже й поганий, що попереду є світло, і завжди після сліз буває сміх… Світ не добрий, світ не злий. Світ такий, Яким ми його робимо…
Зоряна КРЕХОВЕЦЬ.
