Щось є знакове у долі Василя Щурата. Він народився 24 серпня… Так-так! Коли ми тепер святкуємо День незалежності України, про який він вельми мріяв, і щоб ця Незалежність була встановлена назавжди. Але прийшов на світ Божий Василь Щурат ще далекого 1871 року. Отож відзначаємо 145-літній ювілей від дня народження письменника і вченого.
На жаль, цікавий поет, перекладач, літературознавець, журналіст залишається маловідомим для широкого загалу. Щоправда, у шкільних хрестоматіях, сучасних дитячих журналах (в т.ч. – духовно-релігійних) його вірші друкуються. Ввійшли вони й до академічних антологій. Перевидано окремі збірки (мізерні тиражі). Однак про самого автора подається обмаль інформації…
Василь Щурат народився у с. Вислобоки на Львівщині. Його батько був учителем, тож змалку прищепив синові любов до рідного слова.
1896 року Василь Щурат закінчив Віденський університет, займався журналістикою і науковою роботою. У науковій царині досліджував творчість Тараса Шевченка, Івана Котляревського, Григорія Сковороди, Григорія Квітки-Основ'яненка, Івана Франка, вивчав українсько-польські літературні зв'язки. Як журналіст, друкувався у газетах “Діло”, “Неділя” та в багатьох інших часописах Галичини. Попри різницю у віці, став побратимом Івана Франка. Його обрали членом Наукового Товариства ім. Тараса Шевченка (НТШ).
З 1921-го — він ректор таємного Українського університету у Львові, роботу якого заборонила польська влада у 1925 році.
1939 року стає професором Львівського університету, отримує звання академіка. Радянська влада прийняла його на роботу, звісно, не за політичні міркування (він аж ніяк не був її симпатиком), навіть не за високий інтелект, наявні вагомі наукові здобутки, а зробила своєрідний жест — “компенсацію” за утиски з боку поляків. Це ще й була політика “загравання” з галицькою інтелігенцією. Таке, безперечно, використовувалося й для пропаганди, як в межах держави, так і за кордоном.
У молоді роки Василь Щурат писав духовні й ліричні вірші, займався перекладами поезій, зокрема творів Еміля Верхарна, Віктора Гюго, Генріха Гейне; переклав “Слово о полку Ігоревім” (за що отримав високу оцінку своїх сучасників, зокрема Михайла Возняка), “Пісню про Роланда”. Видав чудову збірку релігійної лірики “Із глубини воздвих” (1905 р), здійснив поетичну обробку легенд про чудотворну ікону Зарваницької Богоматері, став автором численних переспівів мотивів Святого Письма, що склали основу циклу “Євангельські мотиви”, які ввійшли до збірки “Вибір пісень” (1909 р.). Його перу також належать поетичні збірки “Христос Пасхон”, “Мої листи”.
У радянський час вийшли друком лише дві збірки його поезій і перекладів, а також вибрані праці наукового характеру (літературознавство, критика). Однак це сталося вже після смерті автора.
Помер Василь Щурат 1948 року.
Тарас ЛЕХМАН, журналіст.
