Осінь… Золота, багрянолиста, барвистокоса, жоржиново-ожинова, бабинолітня, щедроплідна… У безліч епітетів можна замаїти її. І кожен буде їй до лиця. І вона залишається тією порою року, яку чи не найбільше оспівано, опоетизовано, оздоблено майстрами пензля, закарбовано фото- та кінооб’єктивами…
У Жовківській бібліотеці для дітей є добра традиція знайомити читачів з новими іменами та збагачувати свої фонди книгами з автографами письменників. Минулої п’ятниці в малому залі районного Народного дому відбувся творчий вечір Мирослава Артимовича та презентація його нової поетичної збірки «Осіни мене, осене…». Серед запрошених були присутні шанувальники творчості поета, інтелігенція міста, читачі бібліотеки, колеги, рідні, знайомі.
Мирослав Артимович, як зізнається, завжди любив осінь, хоча сам – покрою весняного (народився у березні). Тож ці дві пори року – його улюблені. Недаремно вони присутні у назвах кожної з трьох поетичних збірок: «На осонні» (2008), «З весною в серці» (2010), «Осіни мене, осене…» (2014).
Поет – особливий дух, творець. Він – не як усі – має своє загострене відчуття краси. Він дивиться на світ, процеси його розвитку, на суспільні явища очима душі. Мирослав Артимович належить саме до таких творців. Його муза поважна і справедливо заслуговує на роздуми кожного, хто торкнеться її струн своїм чутливим серцем.
Осінні мотиви звучать і у переважній більшості з його понад півсотні авторських пісень, у яких він виступає як автор слів, музики, і виконавець. Немало його поезій покладено на музику іншими композиторами і музикантами, а у дитячій тематиці виділяється його сестра, відома педагог-скрипалька та керівник дитячих гуртків – Ірина Кузяк.
Отакий він, Мирослав Артимович, — економіст за фахом, лірик за конституцією душі та поет за формою спілкування зі світом. А ще – багатолітній учасник хорових колективів: народної хорової капели «Просвіт», Галицького камерного хору «Слов’янка». Одружений. Із дружиною Галиною виховали двох дітей – доньку і сина, а тепер ніжаться в любові трьох онуків та однієї онучки. Уродженець м. Жовкви. Тут навчався і закінчив середню та музичну школи. Далі, починаючи з навчання у Львівському державному університеті ім. Ів. Франка, піввіку прожив у Львові, тепер більшість часу проводить у рідному місті, на батьківському обійсті.
Щиро вітали земляка друзі, знайомі. Музичний подарунок підготувала й Наталія Бомбергер. Виступати у жанрі дитячої поезії – чи ненайважче. Адже маленький читач – особливий поціновувач, потрібно, щоб вірші були цікавими, легко запам’ятовувалися. І учні Настя Гончар, Вероніка Ударцева та Іванко Буфан наочно оцінили поезію пана Мирослава.
Поезія. Вона покликана хвилювати, давати насолоду, плекати високі почуття. Видатний український лірик Леонід Талалай сказав якось, що той, хто не пише вірші про кохання, — не поет. І, мабуть, мав слушність. Адже кохання – це одне з найвищих, найсвятіших почуттів. Наталія Парамонова прочитала «Я сумую за вами…». Щедрою завжди є Муза до поетів, що створюють світлий образ найдорожчих людей – батьків, рідних. З надзвичайною ніжністю поет пише у своїх віршах «Батькові у день 95-ліття», «Мій сад», «Сестрі до ювілею», які зачитувала Дарія Висоцька.
Найкращим та наймелодійнішим дарунком для поета і присутніх у залі стали піснеспіви у виконанні ансамблю хлопчиків Зимноводівської ЗОШ № 1 «Хлопці-соколята», лауреатів конкурсу патріотичної пісні «Сурми звитяги» під орудою довголітнього та незмінного керівника Ірини Кузяк.
Жива музика, читання віршів надавали настрою усім присутнім, піднімали душі у вись до чистоти, любові, світла. Взагалі, слід віддати данину шани професіоналізму, відповідальності і доброті працівників бібліотечної системи, відділу культури та туризму, які зуміли організувати захід, створити таку атмосферу, що дві години пролетіли, немов одна мить. Ніхто не хотів розходитися. Малий зал Народного дому став острівцем натхнення для творчих людей, які можуть висловити свої думки, бути почутими.
Для себе роблю вислід: коли твориш, треба замислюватися над вічним, тоді твоє ім’я надовго залишиться в історії літератури. Побажаємо авторові творчої наснаги, щоб його твори стали багатством уроків української словесності.
Зоряна ГУМНИЦЬКА.
