У рамках проекту «Змінимо країну разом» на Львівщину з Луганської області приїхало двадцять п’ятеро педагогів. Педагогічному та учнівському колективам Рава-Руської школи-інтернату пощастило близько познайомитись із вчителькою української мови та літератури Шапарської ЗОШ І-ІІ ступенів, що у Білокуракинському районі на Луганщині, Ольгою Вікторівною Забайрачною.
З 21 жовтня цього року та упродовж чотирьох тижнів гостя мала нагоду знайомитися з нашим містом, навчальним процесом у школі-інтернаті та інших загальноосвітніх навчальних закладах Жовківщини.
Директор школи-інтернату Андрій Ярославович Солтис та методист районного відділу освіти Марія Іванівна Падюка подбали, аби зустріч із гостею була теплою та пам’ятною.
Представити учительці зі Сходу Раву-Руську, її цікаві й мальовничі околиці узялися вихователі Галина Володимирівна Свенціцька та Яна Йосипівна Турій. Вони провели захопливу екскурсію містом, його історичними місцями.
Неабияке враження справили на Ольгу Вікторівну поїздки до Святого джерела у Заглині, унікального дерев’яного храму Святого Духа у Потеличах, якому вже понад 500 років. Також колеги розповіли про історію свого міста та цікаві факти створення деяких пам’яток культури.
У рамках проекту Ольга Забайрачна брала участь у семінарах вчителів у загальноосвітніх закладах сіл Забір'я, Крехів, Великі Грибовичі, Кунин, цікавилася досвідом наших педагогів у процесі уроків з української мови та літератури у Рава-Руській школі-інтернаті.
Нові знайомства з цікавими людьми, колегами по роботі додавали вчительці зі Сходу бажання спілкуватися, ділитися враженнями та висловлювати своє захоплення нашим містом та його мешканцями.
Саме зараз здійснилася і давня мрія гості — побувати у найромантичнішому місті України – Львові. Згодом вона розповіла: «Щиро вдячна за організовану чудову поїздку у місто Лева Марії Іванівні, яка знайшла екскурсовода, а він допоміг поринути у сиву давнину Львова, познайомив з історією міста.
Побувавши у Львові, я зрозуміла: сказати, що Львів гарний – це не сказати нічого. Збагнула це, гуляючи старими вулицями міста, відвідала кілька кав’ярень, оглянула визначні пам’ятки й архітектурні дива.
Незабутньою була також триденна поїздка на Закарпаття, яку для вчителів організувала профспілка Жовківського району, мене запросили також. Ми побували у Мукачевому, відвідали замок Паланок – пам’ятку архітектури й історії ХІІІ-ХVІІ століття, гуляли містом. Наступного дня поїхали до Ужгорода. Там відвідали музеї, крамнички, кафе, побували в Ужгородському замку, помилувалися краєвидами міста.
Я дуже рада, що потрапила саме в цей регіон, і у місто Раву-Руську зокрема. Учителі та вихователі спеціалізованої школи-інтернату зробили все для того, щоб я почувала себе тут комфортно та впевнено: гостинно зустріли, запрошували до своїх домівок, піклувалися про мене та підтримували. Я вдячна цим людям за доброту та щирість, підтримку та дружбу.
Цей досвід був цікавим для мене. Одне я розумію і знаю, що національно-патріотичне виховання, що дуже актуальне на Західній Україні, є прикладом того, як ми повинні виховувати дітей на Луганщині. Я зрозуміла, що знання історії своєї країни, нашої Батьківщини таке ж важливе, як і вивчення навчальних предметів.
Вважаю, що такі проекти дуже потрібні, хоча б для того, щоб ми розуміли: ми — єдина країна, ми – одне ціле, і наша Україна – це є наша Батьківщина, яку ми повинні любити та захищати».
17 листопада Ольга Вікторівна вже поїхала на рідну Луганщину.
Бажаємо їй нових професійних звершень, мирного неба над головою та чекаємо знову з візитом на нашій землі.
Наш кореспондент.
