Життя — як мить, і — ціла вічність. Так може сказати рідним, близьким, знайомим жителька Добросина Єва Павлівна Марушко, яка 15 червня відсвяткувала 100-річний ювілей.
Цій тендітній, скромній жіночці довелось побачити і пережити все: і війни, і голод, і втрату рідних та близьких, пройти через сумні і радісні хвилини життя. Доля пані Єву вела непростими стежками. Господь розпорядився так, що за прожитих сто років вона побачила найцінніше — народження трьох доньок, шести онуків, дванадцятьох правнуків і однієї правнучки, які підтримують, люблять свою матір і бабусю.
Коли позаду 100 років життя, важко описати його одним словом, бо воно — як книжка, яку гортати б і гортати, читати б і читати. Єва Павлівна — одна із тих, яким Господь подарував ціле століття. І найбільший секрет її довголіття лише у доброму серці, яке за сотню літ не зазнало впливу злості, ненависті, роздратування. Насправді ж нарікати їй і зараз немає на що: має гарних дочок, онуків, правнуків, маленьку потішну правнучку — Христинку, охайна і доглянута. У свої сто ще бачить без окулярів і чує. А ще Господь дарував бабці Єві добру пам’ять: під час діалогу довгожителька вразила подробицями з життя своєї сім’ї, хутора Лісові, куди довелось їй тікати, щоб не опинитися у Сибіру. Вона пережила великі трагедії особистого життя: поневіряння, важка праця в колгоспі, смерть чоловіка (в 59 років залишилася вдовою), виховання та догляд за братами та сестрами.
Попри усі випробування, баба Єва ніколи не нарікає, бо знає справжню ціну життя, яке навчило її великому терпінню, а отже і великій мудрості, що вимірюється короткою, але суттєвою фразою: життя прожити — не поле перейти. Нині, зустрівши свій столітній ювілей, вона така ж бадьора, у доброму настрої. Каже, що добре їй живеться, наче малій дитині, приділяють родичі багато уваги.
У день ювілею у будинку Марушків було людно. Привітати ювілярку прибули і родичі, і влада — начальник управління соціального захисту населення Жовківської РДА Ігор Гуменюк та голова Добросинської сільської ради Галина Гец. Велике життя, радості і трагедії, сміх і сльози, важка багаторічна робота — усе це трішки втомило Єву Павлівну. Проте бабуся — берегиня роду — досі переживає за своїх рідних і боронить їх від зла своєю безмежною любов’ю, накопиченою впродовж довгих десятиліть. Так тримати! З роси й води Вам, шановна ювілярко, на довгії і благії літа!
Зоряна Гумницька
