Головна Поезія Поезія Мар’яни Сало

Поезія Мар’яни Сало

111
0

Мар´яна Сало народилася  4  вересня  1982 року  в  селі  Погарисько. Там  проминуло її дитинство. Шкільні  роки  пройшли  у  Жовківській  ЗОШ №1  та  у  Глинському  НВК. У  2005 році  здобула  вищу  освіту  у  Львівському  національному  університеті  імені  Івана  Франка  на факультеті  української  філології. Тоді  ж  влаштувалася  на  роботу у Зашківську  ЗОШ. Нині проживає у селі Глинськ. Виховує трьох дітей. На дозвіллі охоче віддається поезії.

Вірші зі збірки

«Щастя кожної миті»

***
Безмежний  простір  висоти  світів,
Безмежні неба голубого далі,
Безмежність зір, де  птах  не  долетів,
Де  сяйва  блиск — яскраві  каруселі.

Звертаєш  погляд  вгору, коли  ніч,
І  від  краси  гаряче  серце  завмирає,
Молочний Шлях і я – лиш  віч-на-віч.
Легенький вітер  ніжно  повіває.

Так  тепло  й  хороше – душа  тремтить,
Що хочеться у вись цю полетіти.
Життя  дарує  щастя  кожну  мить,
Лише  розгледіти  його  потрібно  вміти.    

***
Синє  небо  над  землею  розіслалось, як  рядно.
Жовті  зорі, мов  узори, застелили  полотно.
І  у  нас  над  головою  вишиванка  майорить,
Наче прапор України, птахом  вільним в даль  летить.
Мирне  небо, світлі  зорі – лине  щастя  з  висоти.
Хай же Бог нам допоможе в душах щастя віднайти.

***
Осінній  ранок. Тиша. Сонце  спить  ще.
Густий  туман  все  опускається  на  землю  нижче
І на траві  прозорі перли  залишає.
Десь там пташина пісеньку в саду співає.

Вже обліта з дерев пожовкле листя.
Комусь з малят солодке ще щось сниться.
Приємний  ранок. Спокій  душу  гріє.
Легенький  вітер  ледве  чутно  віє.

Осінній  ранок. Тиша. Сонце  встало.
І  різнобарвно всюди  перли  заблищали.
Відкрили  очі  кольорові  квіти.
Життя чудове! Є чому радіти.

***

Який  багряний  ліс! Які  чудові  барви!
Неначе  пензликом  художник  малював.
Лише  зелені сосни й десь зелені  трави,
А  решту – мовби  хто  зачарував.

Коричневі  дуби, оранжеві  тополі
І  золоті  берізки – коси  до  землі.
Краси  очам  достатньо  є, доволі.
Краса  очам – це  щастя  для  душі! 

***

Пожовкло  листя  на  деревах, облетіло,
І  стало  голо, сумно, аж  печаль 
Чомусь  так  серце  сильно  охопила.
Нема  тепла…в  душі, лиш  сонця  жаль,
Що  вже  не  гріє  палко, тільки  світить.
Та  віра  є – весна  прийде,
Розквітне  сонний  сад, запахнуть  квіти,
І  сум-печаль, немов  туман  зійде.

***Сивий  туман  над  лісом  спадає,

Сумно  сьогодні, сонця  немає,
Небо  захмарене, скрізь тишина,
Але  хороша  одна  новина – 
Чисте  повітря, свіже, прозоре,
В днину таку лиш гуляти надворі.
Сил  додає  життєдайна  природа,
Навіть в  негоду в душі є погода.