Мар´яна Сало народилася 4 вересня 1982 року в селі Погарисько. Там проминуло її дитинство. Шкільні роки пройшли у Жовківській ЗОШ №1 та у Глинському НВК. У 2005 році здобула вищу освіту у Львівському національному університеті імені Івана Франка на факультеті української філології. Тоді ж влаштувалася на роботу у Зашківську ЗОШ. Нині проживає у селі Глинськ. Виховує трьох дітей. На дозвіллі охоче віддається поезії.
Вірші зі збірки
«Щастя кожної миті»
***
Безмежний простір висоти світів,
Безмежні неба голубого далі,
Безмежність зір, де птах не долетів,
Де сяйва блиск — яскраві каруселі.
Звертаєш погляд вгору, коли ніч,
І від краси гаряче серце завмирає,
Молочний Шлях і я – лиш віч-на-віч.
Легенький вітер ніжно повіває.
Так тепло й хороше – душа тремтить,
Що хочеться у вись цю полетіти.
Життя дарує щастя кожну мить,
Лише розгледіти його потрібно вміти.
***
Синє небо над землею розіслалось, як рядно.
Жовті зорі, мов узори, застелили полотно.
І у нас над головою вишиванка майорить,
Наче прапор України, птахом вільним в даль летить.
Мирне небо, світлі зорі – лине щастя з висоти.
Хай же Бог нам допоможе в душах щастя віднайти.
***
Осінній ранок. Тиша. Сонце спить ще.
Густий туман все опускається на землю нижче
І на траві прозорі перли залишає.
Десь там пташина пісеньку в саду співає.
Вже обліта з дерев пожовкле листя.
Комусь з малят солодке ще щось сниться.
Приємний ранок. Спокій душу гріє.
Легенький вітер ледве чутно віє.
Осінній ранок. Тиша. Сонце встало.
І різнобарвно всюди перли заблищали.
Відкрили очі кольорові квіти.
Життя чудове! Є чому радіти.
***
Який багряний ліс! Які чудові барви!
Неначе пензликом художник малював.
Лише зелені сосни й десь зелені трави,
А решту – мовби хто зачарував.
Коричневі дуби, оранжеві тополі
І золоті берізки – коси до землі.
Краси очам достатньо є, доволі.
Краса очам – це щастя для душі!
***
Пожовкло листя на деревах, облетіло,
І стало голо, сумно, аж печаль
Чомусь так серце сильно охопила.
Нема тепла…в душі, лиш сонця жаль,
Що вже не гріє палко, тільки світить.
Та віра є – весна прийде,
Розквітне сонний сад, запахнуть квіти,
І сум-печаль, немов туман зійде.
***Сивий туман над лісом спадає,
Сумно сьогодні, сонця немає,
Небо захмарене, скрізь тишина,
Але хороша одна новина –
Чисте повітря, свіже, прозоре,
В днину таку лиш гуляти надворі.
Сил додає життєдайна природа,
Навіть в негоду в душі є погода.
