Живи. Люби. Світи
Який прекрасний білий світ
І в ньому рай — Земля!
Творець сади тут посадив
І заквітчав поля.
Весь світ любов’ю оповив,
Подарував життя.
Немає меж для кольорів
І радості буття.
Людино, з вдячністю схились
Перед лицем Творця.
Покликав в гості сам Господь
Тебе до цардворця.
Сміливо по життю іди.
Люби. Шукай. Світи.
В журбі і щасті пам’ятай:
Вінець творіння —ТИ!
Я — жінка
Я Жінка. Я пісня. Я Лада.
Твоя Богом дана розрада.
Я дому й сім’ї берегиня.
Любові й кохання богиня.
Мелодія серця. Я — доля.
Вино — що смакують поволі.
Мов птаха у небі — я вільна.
Я вітер рвучкий. Я свавільна.
Я полум’я ватри. Я сильна.
Мов небо — мінлива, ваблива.
Така, наче хвиля — примхлива.
Я — море безкрає. Я — нива.
Я тільки кохана — щаслива.
Мов квітка розквітла — вродлива.
Я біла лебідка ласкава.
Весела, мов щира забава.
Я — пташечка сіра у гаю,
Що дзвінко і любо співає.
Вдячний псалом
Я так Тебе люблю, мій добрий Отче!
Ти бережеш мене і дні, і ночі.
Твоє Ім’я святе щодня благословляю.
Я знаю, Ти зі мною, вірно знаю.
Я дякую Тобі за світле щастя,
За віру і любов, і мить причастя.
За небо голубе і зорі вечорові,
За тиху радість, музику у слові.
Я вдячна за дари моєму дому
І за науку у Письмі Святому.
За те, що написав мого життя поему.
За сльози радості в житті моєму.
Усім завдячую Тобі, мій Боже,
Твоїй великій мудрості і силі!
Усе, що у житті зробити мрію й зможу —
Лише з Тобою буде серцю милим…
Сині небеса
Пейзажами земними зачарована,
Дивлюся я у сині небеса.
Любов’ю милосердно обдарована
Живить мене божественна краса!
Огорнута земля святою благістю.
Сповита, мов народжене дитя.
І я молюся, причастившись радістю
У всесвіті розквітлого життя.
Морями вселюбові розливається
Небес нерукотворная краса.
У купелі небесній очищаюся —
Усім прощають сині небеса…
Де грань ота між «вчора» і «сьогодні».
Між теплим і холодним почуттям.
І словом тим — що кануло в безодню.
І кроком тим — що змінює життя.
Ще вчора небо ясно голубіло
І обрій золотився вдалині —
Сьогодні квіти вкриті снігом білим,
І вітер гонить хмари крижані.
Межа — тонка, невидима, ранима.
Торкнешся — і струною забринить.
І кожен рух у просторі значимий.
Від дотику — все змінюється вмить.
Наповнюйте, плекайте світ любов’ю —
Високим, світлим, ніжним почуттям!
Для неї не шкодуйте поту й крові,
А як потрібно — навіть і життя.
Марічка ДЗВІНКА
