Від тихого Дону до синіх Карпат,
Від Луганська до Польщі кордонів
Простяглась Україна, як вишневий сад,
В саду цьому ми всі у полоні.
Гарна ти, Україно, зблизька й звіддаля,
Честь твоя під небом — бездоганнна,
Прихильна Богові завжди твоя земля,
В цьому твоя сила нездоланна.
Відтак, як ти вже незалежною стала
І прагнеш бути сама собою,
І більше Росії вже не догоджала,
Вона на тебе пішла війною.
На твою святу землю Півдня і Сходу,
Йдуть чужинці, що в серці без Бога,
Їм не здолати тих, хто здобув Свободу,
Бо з ними Бог і їх Перемога.
Зроста в нас ненависть до супостата,
Перероста в боях у безмежність,
Йому не зламать України солдата,
Він — борець за свою Незалежність.
Ми віримо:
Закінчаться бої й на війни руїнах
Розквітне знов життя, настене мир,
Єдиною повік стане Україна,
І її славний народ-богатир.
Україна — сьогодні, символ Свободи,
Людської гідності й честі пролог,
Росія — нині ганьба свого народу,
Імперії зла гнилий епілог.
Богдан ЧУЛИЙ, м. Жовква.
