Спасибі, Господи
Спасибі, Господи, що бачу сонце світу,
І чую птаха щирий спів дзвінкий,
За те, що чистим дихаю повітрям,
За сміх дитячий, рідний, голосний.
Спасибі, що мене не покидаєш
В хвилини смутку й радості життя.
Спасибі за надію, що даруєш,
За щирі і безмежні почуття,
Яким дозволив в серці оселитись…
Спасибі, що живу в прекраснім краю,
Де на полях пшениця колоситься.
О Господи, Тебе я величаю,
І хай Твоє ім'я завжди святиться!
Мовчання – золото
Мовчання – золото, коли безглузді речі
безперестанку говорити в нікуди.
Мовчання – золото, коли сіда за плечі
вечірнє сонце і шумлять собі сади.
Мовчання – золото, коли в очах іскриться
любов, яка не хоче зайвих слів.
Мовчання. Холодно. Солодкий сон не сниться…
А, може, хтось чогось не зрозумів?
Мовчати – слухати, дивитися, бажати,
думками мандрувати по світах.
Мовчання – золото, коли є що сказати,
та всі слова вже сказані в очах.
Доторкнутися до вічності
Доторкнутися до вічності рукою
Неможливо, не відкривши серця шлях:
Насолода найблаженнішим спокоєм,
Переборений непереборний страх.
Доторкнутися до вічності вустами,
Промовляючи молитву до Отця;
Наодинці залишившись із думками,
Де немає ні початку, ні кінця.
Доторкнутися до вічності душею,
Переповненою щастя й доброти,
Можна завжди, бо Господь не залишає
Того, хто бажає вічність віднайти/
Мар’яна САЛО, с. Глинськ.
