«Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах…», — цей вибір у боротьбі із системою зробив Роман Шухевич 5 березня 1950 року, не здавшись ворогові і впустивши собі останню кулю у скроню.
Роман Шухевич міг бути архітектором і проектувати будинки, але він став воїном і керував УПА до останнього подиху. На формування українського національно-державницького світогляду Романа, окрім патріотичного виховання, яким завжди відзначалася родина Шухевичів, безумовно визначний вплив мала зустріч із Євгеном Коновальцем. Таким чином, він став членом, а згодом одним із найвидатніших бойовиків підпільної Української Військової Організації.
Він міг піти на Захід, і ніхто б його не осудив, але він вийшов з народу, був із цим народом у тяжкі часи, захищав народ, вів народ і загинув за народ. Створена Романом Шухевичем підпільна система керівництва не обмежувалась тільки військовою, медичною та інформаційною службою. Існувала підпільна преса та книговидання, шкільництво, правова система, діяв підпільний парламент і чітка дисциплінована управлінська структура. Із загибеллю Романа Шухевича Україна втратила не тільки обдарованого військовика, а й одного з видатних представників того покоління.
Днями відділ освіти Жовківської РДА спільно з колективом Жовківської ЗОШ № 3 та Жовківським центром дитячої та юнацької творчості провели вечір пам'яті, приурочений 66-й річниці від дня загибелі національного героя України, патріота-націоналіста, політичного діяча, командира УПА, генерал-хорунжого Романа Шухевича. До цього вечора також долучились Жовківське об'єднання українок "Яворина" та ВО "Свобода", які запросили на цей вечір легендарну жінку, останню зв'язкову Романа Шухевича (Чупринки) — Ольгу Ільків (Роксоляну).
Ця жінка поділилася із присутніми на вечорі своїми спогадами: «Вперше зустрілась я із провідником, коли захищала від катів КДБ-НКВС своїх двох малих дітей, а він допоміг мені їх заховати». Згадала вона також, як терпіла побої тюремних поліцаїв, як по кілька діб на допитах не дозволяли спати. "…так я за кілька місяців навчилась спати з відкритими очима, бо якщо оті кати-кадебісти побачили б, що ти заснула, то так били по спині та по голові, що одразу падала непритомною…". Ця легендарна жінка вразила усіх присутніх своїми спогадами, тим, що завжди висловлює власну думку, що в такі роки вона не перестає вірити в Україну. «Тільки єднання навколо національної ідеї, навколо спільної мети зможе зберегти нашу націю, нашу Українську Державу…», — зауважила Ольга Ільків.
Вона також підписала всім охочим книгу спогадів того, що вона пережила і якою нелегкою була боротьба за Соборну Незалежну Україну!
На запрошення голови Жовківського об'єднання українок «Яворина», головного спеціаліста відділу освіти Галини Васьків на вечір також завітали синкел Сокальсько-Жовківської єпархії о. Михайло Ткачів та гості з Бродівщини і Львова. Назарій Панькевич, вихованець Бродівської школи естетичного виховання, подарував присутнім у залі зворушливі патріотичні пісні, а Соломія Юзва, теж вихованка цієї ж школи, — прекрасну гру на бандурі та старовинні українські пісні. Приїхала і солістка заслуженої академічної капели України "Трембіта" Діана Піпаш, котра зачарувала присутніх своїм голосом та виконала пісні Раїси Кириченко про Україну.
«Дуже сподіваюсь, що в усіх присутніх на вечорі залишаться хороші спогади та враження, бо наша історична пам’ять має жити і передаватись молодим поколінням. Дуже доречно тут згадати слова Йосипа Сліпого — патріарха церкви і мученика тюрем КДБ-НКВД, який сказав: « Треба з вірою іти вперед, з вірою, що там на кінці є воля, є перемога над злом, над неправдою, і що над нами і над всіма ними є БОГ», — підсумувала вечір Галина Васьків. Також вона окремо подякувала дирекції, вчителям та учням Жовківської ЗОШ № 3, народній вокальній студії Вікторії Кирилюк із Жовківського центру дитячої та юнацької творчості за чудові пісні.
Зоряна Гумницька.
