До велетнів української національної культури, політичної думки і дії останніх двох століть безперечно належать Т. Шевченко, І. Франко, М. Грушевський. Саме з їхніми іменами, їхньою творчою спадщиною насамперед пов’язані ідеї відродження національної культури, науки, громадянської думки, відродження історичної свідомості й національної гідності народу. Всі вони належали до революційного крила української інтелігенції, яка ніколи не обмежувала поле своєї діяльності суто національними проблемами, а поряд з усвідомленням необхідності боротьби за національне визволення прагнула домогтися й визволення соціального.
— Михайло Грушевський — невтомний дослідник історії та культури українського народу, поборник його соборності, — такими словами розпочала круглий стіл завідувач відділу навчально-методичної та просвітницької роботи ДІАЗу Ольга Кузьменко, приурочений корифеям українського державотворення. — Нотуючи свій родовід, Михайло Сергійович писав, що походив він з давньої, відомої ще з XVIII ст., але бідної духовної родини Грушів, пізніше Грушевських, яка мешкала в Чигиринському повіті. Рід Грушевських з його численними гілками — це рід глибоко духовний, козацький, український, в якому перехрещувалися різні впливи.
Хто ж він такий — Михайло Сергійович Грушевський? Яким він бачив себе сам, яким маємо сприймати його ми? Про це та більше присутнім розповіла молодший науковий співробітник державного меморіального музею М. Грушевського у м. Львові Олена Волощук.
Цьогоріч ми відзначатимемо 150-річчя від дня народження видатного українського вченого, громадського і державного діяча, який став символом української нації у ХХ ст. Його монументальна "Історія України-Руси" по праву вважається метрикою нашого народу, а її автора називають Великим Українцем — і літописцем, і творцем історії. У кожного народу є свої історичні постаті першої величини, яких не може прикрити пил віків. До таких велетнів української національної культури належить Михайло Грушевський — визначний історик, археолог, літературознавець, соціолог, публіцист, письменник, орга-нізатор української науки, громадсько-політичний державний діяч, засновник Української Народної Республіки. Саме з його творчою спадщиною пов’язані ідеї відродження української культури і науки, історичної свідомості й національної гідності народу…
"Хто хоче пізнати поета, мусить побувати в його країні", — писав німецький поет Йоганн-Вольфганг Гете, закликаючи дослідників письменницької спадщини вивчати все, що пов’язане з особою і творчістю митця. Ці відомі слова особливо актуальні для тих, хто цікавиться постаттю одного з найбільших геніїв, що їх зродила земля українська — Івана Франка. Цього року виповнюється 160 років з дня його народження. Про розроблення стежки "Іван Франко — шляхами Розточчя" дуже цікаво та змістовно поділилася з присутніми на круглому столі в ДІАЗі керівник відділу культури та туризму Галина Фесюк.
Кожне покоління, кожна нація пишається своїми видатними людьми. Саме завдяки їм, висоті їхніх звершень, залишаються в історії народи, що цього гідні. Видатні особистості, немов камертон свого часу: вони задають тональність життя суспільства, постійно підіймають планку суспільних діянь і прагнень.
Отож, відродження України та її державності вимагає пильної уваги до визначення ролі особистості в історії. Адже історія – це не лише факти, події, явища, а насамперед люди, які жили і творили у ту чи іншу епоху. Без ознайомлення із видатними особистостями знання історії не може бути повним, бо кожна з них — це не лише людина як така, але й виразник інтересів певної соціальної групи. Більшість із них не були закостенілими у своїх поглядах, і могли змінювати світогляд під впливом інших осіб, реалій життя тощо. І, нарешті, вони були живими людьми із притаманними їм недоліками та помилками.
Зоряна ГУМНИЦЬКА.
