Про найсокровенніше в акровіршах
Коли серце при зустрічі б'ється —
Обійняти так хочеться вмить!
Хвилювання нізвідки береться,
А сказати щось – голос тремтить.
Наче сонце зі сну пробудилось –
Надзвичайне в душі зародилось.
Ясним променем щастя бринить.
Ласки, взаємності хоче
Юності мила пора;
Барвами встелені ночі,
Очі не спати охочі,
В серці шалений кураж.
Тепло у серці, посмішка привітна,
Романтика крізь сотні сірих днів,
Очей краса, кохання знак розквітлий,
Який несе у душу щастя світло,
Нагода для солодких почуттів,
Дарунок ароматний замість слів,
Амурний поцілунок ніжних снів.
Серед ласощів всіх найсолодших,
Оксамитів, прикрас найдорожчих
Наймилішим залишиться він.
Повільно торкаюсь рукою плеча,
Очима поволі вдивляюсь в обличчя.
Цитати відсутні, сповільнений час,
І все навкруги не існує, здається.
Лиш подих гарячий і серцебиття,
Уста із устами зливаються ніжно.
Найвищі вирують в душі почуття.
Обійми і пристрасть – немов забуття,
Казкове, чарівне. Проймає наскрізно.
Кохання,як…
Кохання, як сніг з небес, прилетіло,
Неначе сніжинка упала на вії,
Мурашки пробігли по цілому тілу…
Коли віриш в щастя – збуваються мрії.
Кохання, мов сонце, теплом зігріває,
Окрилює душу, як квітку метелик.
Хай тому щастить, хто щиро кохає,
І хай поруч з ним все буде ангелик!
Поки серце всередині б'ється
І у жилах тече тепла кров –
Лиш кохання – цілюща водиця,
І наснага життя – це любов.
Мар'яна САЛО, с. Глинськ.
